Перед тим як почати розмову про активну захисту ті танків, слід згадати про безперервну боротьбу між снарядом і бронею, яка вже майже двісті років йде з перемінним успіхом, спочатку на море, а потім і на землі. Створення комплексів ак тивної захисту слід розглядати як черговий етап цієї нескінченної гонки.
Суть активного захисту полягає в тому, що від прагнення протистояти удару снаряда шляхом по височини міцності броні ми переходимо до воздей ствие на снаряд ще до його потрапляння в броню з це ллю його руйнування або пошкодження. В даний час це стосується протитанкових засобів з кумулятивною бойовою частиною, вони становлять більшість на полі бою.
Принцип дії комплексу «Арена» полягає в тому, що на башті танка по колу від осі її обертання встановлюються захисні боєприпаси, здатні відстрілюватися на висоту близько одного м, а потім вибухати, створюючи направлений потік вражаючих елементів (осколків). Під віз дією їх підлітають снаряд отримує пошкодження, які роблять його нездатним пробити броню, або ж вибухає на траєкторії.
Виявлення підлітає снаряда, вибір захисного боєприпасу, розрахунок часу відстрілу і підриву його здійснюються апаратурою комплек са, що включає станцію радіолокації і лічильно-вирішальний прилад. Зрозуміло, що потрібні найвища точність, чутливість і швидко дію, адже тривалість процесу вимірюється мікросекундами.
Робота з оснащення танка Т-80 комплексом активного захисту почалася в кінці 1975 року. Перша інформація про науково-дослідній роботі по ство Данію комплексу активного захисту в конструкторському бюро машинобудування (КБМ) в підмосковному місті Коломна поступила до нас після того, як Альберт Казимирович Дзявго в Москві зустрівся з співробітниками цього КБ. Про спосіб ностях коломенських фахівців Альберт Казимирович знав не з чуток, в цьому КБ молодим фахівцем він починав свою трудову діяльність.
Щоб розібратися з тим, що пропонується, що вже зроблено, які перспективи і що належить зробити, я був посланий в Коломну. До представнику Кіровського заводу в КБМ поставилися з цікавістю, показали звіти по дослідам, розрахунки, демонстраційні матеріали. Всі роботи тоді велися під грифом «секретно», нічого не можна було записувати, довелося все за пам’ятати, щоб «довезти» до Ленінграда. З цього відрядження почалася зі спільному робота двох колективів, яка триває вже понад тридцять років.
Ідея оснащення танка комплексом активного захисту (КАЗ) типу «Ша тер» в КБ-3 знайшла розуміння як з боку керівництва, так і серед виконавців. Вийшло якось так, що виділилася група привер женці активного захисту: заступник генерального конструктора О.К. Дзявго, начальник 20-го відділу А.І. Холопов, конструктора М.Г. Шклов ський, М.М. Соловйов. Повірив у перспективність КАЗ «Шатер» і генеральний конструктор Н.С. Попов. Слід зазначити, що він дозволив співробітникам зосереджено працювати в одному напрямку, майже не від влекся на розгляд інших запропонованих варіантів («Дикобраз», «Віяло», «Дрозд», «Дощ»).
З самого початку роботи стало ясно, що, як все нове, КАЗ потягне за собою безліч проблем, на перший погляд, нерозв’язних.
Вимоги ставилися дуже жорсткі, а терміни короткі, доводилося поєднувати етапи розробок, вирішувати проблеми «в робочому порядку» (навряд чи це прискорило роботу). Для нас, танкістів, додатковий комплекс – це збільшення маси вежі, додаткова апаратура вимагає обсягів, а їх в танку завжди не вистачає, розташоване зовні обладнання вимагає броньовий захисту, а це знову маса. Тим не менше, «якщо довго мучитися, що-небудь вийде». Вийшов і перший дослідний зразок танка з КАЗ «Шатер». Можна сказати, що практично всі складові частини комплексу були мало схожі на первинні промальовування, згадується приказка, що верблюд – це кінь, зроблена за технічним завданням.
Для попередніх випробувань в Коломну були доставлені два образ ца танків з КАЗ: Т-80 з КАЗ в навісному виконанні і Т-64 з Харкова з КАЗ, вбудованим в товщу броні башти.
Роботи над цими зразками велися автономно, без всякого обміну ін формацією. Харківський зразок виглядав красивіше нашого, але вимагав з приготування абсолютно нової башти, мав ослаблену броньовий захист, а можливість проведення ремонтних робіт при отриманні бойових пошкоджень деній вежі була сумнівною.
Перед працівниками КБМ встали ще більш складні проблеми: в ході випробувань з’ясувалося, що апаратура комплексу дуже залежна від радіо перешкод, а це стало наслідком того, що радіолокаційна станція мала малу потужність випромінювання, щоб виключити можливість виявлення танка по випромінюванню КАЗ.
Застосування комплексу у військах в такому вигляді було неможливо.
Слід із вдячністю згадати діяльність головного конструктора КБМ СП. Непереможного і генерального конструктора КБ-3 Н. С. Попова. Невдача «Шатра» не розчарувала їх в ідеї, закладеної в ньому, був нако полон безцінний досвід, народилися нові ідеї.
Було вирішено змінити діапазон робочих частот РЛС, застосувати обна Ружені мети методом кореляційних поясів. Це дозволило перейти на нові технологічні методи при створенні високочастотної апаратури, збірні хвилеводи замінялися друкованими, обсяг апаратури скорочувався в кілька разів.
РЛС приймає відбитий від цілі сигнал тільки з певної відстані, кореляційного пояса, а прийнявши його, перемикається на наступний і очікує нового сигналу. Цим досягається стійкість до випадкових перешкод, робиться неможливою постановка перешкод противником.
Комплекс, спроектований на новій теоретичній базі, отримав індекс «Арена».
Придбаний в ході роботи над «шатром» досвід дозволив усунути багато недоліків конструкції, обсяг апаратури істотно скоротив ся, її стало можливим захистити, а вдала конструкція секцій і шахт для розміщення захисних боєприпасів була збережена.
Новий дослідний зразок був виготовлений на базі танка Т-80Б. Тепер це був єдиний варіант розміщення КАЗ, харків’яни відмовилися від подальшої участі в цій роботі.
Попередні випробування танка з КАЗ «Арена», не без труднощів, до нечно, проходили успішно, ще до їх закінчення були виготовлені два зразки для проведення державних випробувань, кілька заводів вже гото вилися почати серійне виробництво танків з КАЗ. Це було в 1991 році.
Замість державних випробувань було припинення фінансу вання, дослідні зразки вдалося врятувати від розрізання в шихту і передати в КБМ для використання в експериментальних роботах. Матеріали були розсекречені, і КБМ було запропоновано для продовження роботи шукати ін-замовника.
Інформація по активному захисті стала сенсаційною, французи і німці заплатили чималі гроші за організацію показів роботи комплексу, при чому на перших порах вони намагалися розгадати «секрет ілюзійного трюку», потім повірили в реальність того, що відбувається, але грошей ніхто не дав.
На одному з показів стався такий епізод. Треба пояснити, при про веденні дослідів з обстрілом танка перед ним в непросматріваемих радіолокатором зоні встановлюється броньовий щит. За відмітинах на цьому щиті визначається ступінь ураження нападаючого снаряда, його залишкове дей ствие. На захисному щиті наноситься точка, куди наводиться протитанкову засіб. Учасники випробувань з міркувань безпеки йдуть у бун кер. Всі роботи проводяться дистанційно.
Проводився обстріл танка керованої протитанкової ракетою. Всі чули підрив, все як завжди, але при огляді щита жодних слідів не виявили, спрацював не той захисний боепрінас. який повинен був за розрахунками. Розшифровка телеметричних даних показала, що мала місць нештатна ситуація, ракета відхилилася від розрахункової траєкторії і повинна була потрапити в незахищену частину танка.
«Арена» ж діяла справно; був обраний потрібний боєприпас, і мета була знищена на підльоті. Так випадково був перевірено дію активного захисту в абсолютно реальну ситуацію.
В самому кінці 1990-х років співробітництво КБМ і тепер вже ВАТ «Спецмаш» відновилося. Вирішено було розмістити КАЗ на танку T-80У розробити і виготовити об’єкт 219АМ. Апаратура комплексу була пере Роби на сучасній елементній базі, підвищені надійність і якість.
Технічні труднощі помножилися на фінансові, адже на все рабо ти зі створення вироби, що не має аналогів в світі, покликаного совер шити переворот в оборонній техніці, було виділено коштів менше, ніж на будівництво якогось розважального комплексу.
Робота велася в рамках ДКР «Мотобол», головним підприємством стало ВАТ «ВНІІТрансмаш».
Коли-небудь люди будуть дивуватися, як змогла маленька жменька фахівців дуже похилого віку майже з нічого все-таки під готувати ще один дослідний зразок, успішно провести попередні, додаткові, а потім і приймальні випробування КАЗ «Арена» у складі об’єкта 219АМ. Вдалося подолати всі труднощі, що виникали через те, що випробують танку майже дев’ятнадцять років, що будь-яка випадкова по ломка виливалася в майже нерозв’язну проблему, що кожен день у відрядженні – удар по економіці підприємства.
У грудні 2008 року приймальні випробування завершилися. Тепер вже доведено, що КАЗ «Арена» готовий до використання у військах. Технічні рішення були правильними. Запропоноване нашим КБ розміщення активного захисту дозволяє застосовувати її на танках будь-яких типів і на будь-яких інших об’єктах бронетанкової техніки.
Об’єкт 219АМ в даний час є останнім об’єктом, створеним в нашому КБ.
Ще жива надія, що це не назавжди, що будуть ще замовлення, будуть і нові об’єкти. Час покаже.
З книги “Уроки танкобудування”. А. С. Єфремов.