Натовп стояла на вітрі,
Натовп стояла,
Як лад гвардійців на смотру
У кардинала.

Тут був і офісний планктон –
Ніяк столиця! –
І плебс, який не знає про те,
Кому молитися.

Нащадки всіх російських драм
І всіх ідилій –
Тих, що підривали цей храм
І зводили.

– Ви російський дух! Ви сіль землі
І подвиг віри! –
Кричать присяжні брехали
І лицеміри.

І тільки загнаний ізгой,
Те саме поету,
В них бачить тих, кому інший
Надії нема.

Натовп стояла, як біля стін
Ескуріала.
Їй ніколи не встати з колін –
Уже вставала.

Народ роздягнений і босий,
Тупий багато в чому,
Вчора стояв за ковбасою,
Зараз – за богом.

Живучий, скільки не дави
Війною і путчем,
Завжди по пояс то в крові,
А то і в гіршому,

Під стогін калік, під дзвін кайданів,
Під лайку і схлипи, –
Не помічаючи, як з боків
Проходять ВІПи.

Державний зад, тигровий погляд
Оченят тьмяних …
Їх усіх без черги в пекло
Потім пропустять.

Натовп божевільних міських,
Німих поліс,
Те червоний пояс душить їх,
Те чорний пояс.

Варто безпорадна рать,
Осінній морок,
І ви їх право зневажати
З ваших Горок.

Але нехай ваш пояс століття поспіль
На горлі стягнутий –
За Божу Матір тут стоять.
За вас – не стануть.

(С) Дмитро Биков