Ні, я не належу до числа тих хто всю зиму оголтело кричить про те, як йому хочеться щоб настало літо, а як тільки приходить літо то з таким же фанатизмом починає кликати сніг і морози. Я в цьому плані досить стабільна – я категорично не люблю спеку, і якщо комусь хочеться так вважати, то можна вважати що я не люблю літо. Не бачу, блін, нічого хорошого в тому, що тобі хочеться залізти в душ хвилин через п’ятнадцять після того, як ти вийшла з дому. Як варіант, можна виходити на вулицю тільки коли сіло сонце, тоді ще так-сяк жити можна – але більшість робіт і магазинів у цей час, на жаль, закриті.

Загалом, ви як хочете, а я починаю активно чекати золоту осінь – час, коли ще можна одягатися легко, коли ще є сонце, але воно вже заспокоїлося і не горить фанатичною ідеєю спалити все живе – ось це саме мій час. Тоді я із задоволенням гуляю по паркам і їжджу за місто, п’ю чай в улюбленому кафе і розглядаю проходять повз людей, і взагалі отримую задоволення від кожного дня. І на ровері в таку погоду теж краще катається, до речі)

Почитала на дозвіллі про перевезення вугілля. Виявляється перевезення вугілля досить складний процес, що вимагає дотримання спеціальних норм безпеки.

А ще у мене є фанатична і нездійсненна фантазія про те, щоб жити в місці з озвученим вище кліматом – щоб погода була рівна, тепла і суха. Правда, навіть не знаю куди для цього потрібно з’їхати.