Ібервілль (початок)
Так-так, той самий, «бич Гудзонової затоки», П’єр Ле Муан д’Ібервіль і Арділльер, якого казкар Саббатіні вивів, як помічника міфічного Блада. Хрін би став Ібервіль допомагати якомусь висловухі ірландському псу! Це був кремінний характер. Чим більше про нього дізнаюся – тим більше захоплююсь цією людиною.
Молодого хлопця, який готувався в ченці, зовсім не приваблювала ця стезя, яку за нього вибрала мати. У 12 років він втік з дому в Пор-Руаяль, сховавшись на кораблі батька (судновласника з Дьеп) «Жаннетта». У 17 років наймається рульовим на двощоглові бригантину «Естерле», в 18 років – квартирмейстер, в 19 – старший помічник і компаньйон капітана на трищогловому кораблі «Оніс».
У 1686 році Ібервілль йде на службу в Королівський французький флот кадетом, плаває під початком П’єра де Труа і відразу ж іде в експедицію проти індіанців. У цьому поході французький загін в 100 чоловік на 35 човнах і 27 собачих упряжках піднявся вгору по річці Оттаві, захопив і розорив кілька індіанських селищ англійських союзників і заснували два форту. На наступний рік Ібервілль – капітан на 32-гарматному фрегаті «Солейль д’Афрік» супроводжує невеликий конвой транспортників з належними йому хутром. Вдало.
У 1688 році Ібервілля з маленьким корабликом (16 осіб команди) заблокували в гирлі річки Олбані (на північному заході озера Онтаріо) два англійських пріватіра (такі ж малі канонерські човни, в загальній складності 85 чоловік екіпажу). Англійці наївно розраховували, що французішка здасться. Марні мрії!
Ібервілль витягнув на берег гармати, створив укріплену позицію і зазимувати там. Три судна вмерзли в лід, французи, що знаходяться на березі, займалися полюванням і підлідним ловом, англійці ж боялися відходити від своїх кораблів. Англійські Кептів запропонували Ібервіллю укласти перемир’я, оскільки запаси провізії у англійців підходили до кінця, а для полювання в лісах Канади їм треба було пройти прострілює французької батареєю простір.
Звичайно ж П’єр Ле Муан відмовив англійцям в цьому проханні. Він їх не кликав на канадську землю, так нехай здохнуть тут все! Англійці, ошелешені подібним відповіддю, почали готуватися до бою, але французи їх випередили – в одну їх холодних зимових ночей вони атакували вмерзлі в лід Онтаріо кораблі і взяли їх на абордаж. Загинуло всього троє англійців, інші здалися. До цього часу від цинги померло 25 британців. У жовтні 1689 П’єр Ле Муан повернувся в Квебек з великою кількістю хутра, полоненими і захопленими кораблями.
Губернатор Нової Франції маркіз Фронтенак запросив нашого героя взяти участь в атаці на поселення Нової Англії, на що П’єр з радістю погодився. Йому було поставлено завдання висадити загін в затоці Корлір (недалеко від нинішнього Вермонта) та атакувати індіанські поселення, союзні англійцям. Експедиція пройшла вдало для французів, Ібервілль був нагороджений землями і міг би стати розсудливим, однак подібне було не в характері нашого героя.
Він отримав невеликий загін зафрахтованих суден для атаки англійського Форт-Йорка
Далі буде