Мк.1

Мк.2

Мк.3

Мк.4

Сімейство південноафриканських бронеавтомобілів періоду Другої світової війни. Розроблено на базі канадського тритонної автомобіля Ford V-8, який американська фірма Marmon-Herrington допрацювала до повнопривідного варіанту. В результаті бронеавтомобілі також стали називатися Marmon-Herrington. До серпня 1944 року виготовлено більше 5700 одиниць в наступних модифікаціях.

Mk I – перший серійний варіант. Корпус і вежа клепані. Шасі Ford з колісною формулою 4×2. Озброєння: 2 кулемети Vickers калібру 7,7 мм (один у вежі, інший в корпусі). Бронювання 6 – 12 мм. Екіпаж 3 людини. Виготовлено 135 одиниць.
Mk II ЗАХОДІВ – бронеавтомобіль, що призначався для дій у складі механізованих або бронетанкових з’єднань. Корпус і вежа зварені, в іншому – аналогічні Mk I. Бойова маса 6 т. Шасі Ford / Marmon-Herrington з колісною формулою 4×4. Виготовлено 549 одиниць.
Mk II ME – бронеавтомобіль, що призначався для патрулювання, ведення розвідки та інших самостійних бойових дій на Середньому Сході. Озброєння: кулемет Вгеп калібру 7,7 мм у вежі, а також зенітний кулемет Вгеп або Vickers. У корпусі могло встановлюватися протитанкову рушницю Boys калібру 13,97 мм. У частини машин вежа і дах корпусу були демонтовані, а на їх місці за щитовим прикриттям встановлювалося трофейну озброєння – 20-мм автоматичні італійські гармати Breda, 25-мм французькі Hotchkiss, 37-мм німецькі протитанкові та ін Виготовлено 338 одиниць.
Mk III MEF – корпус зварний, з раціональними кутами нахилу броньових аркушів. База шасі Ford, укорочена на 420 мм, – 2985 мм. Бойова маса 6 т. Озброєння (тільки в башті): протитанкову рушницю Boys, кулемет Vickers, зенітний кулемет Вгеп. Екіпаж 4 людини. Виготовлено 1780 одиниць.
Mk III ME – ідентичний модифікації ЗАХОДІВ за винятком озброєння. У вежі встановлювалися протитанкову рушницю Boys і кулемет Вгеп. Виготовлено 798 одиниць.
Mk IV – нові зварні корпус і башта. Шасі з несучим корпусом. Виготовлено 936 одиниць, з них 310 з гарматним озброєнням.
Mk IVF – використані агрегати канадського автомобіля Ford F60L. Двигун потужністю 95 к.с. Спарений кулемет Browning калібру 7,62 мм. В іншому ідентичний Mk IV. Виготовлено 1180 одиниць.

Починаючи з 1940 року південноафриканські бронеавтомобілі виконували основні функції з розвідки та патрулювання в частинах 8-й англійської армії в Північній Африці. До кінця 1941 року в її складі перебували 4-й і 6-й полки, а також 3-й і 7-й розвідувальні батальйони бронеавтомобілів південноафриканської армії. Англійська Королівський гвардійський драгунський полк (Kings Dragoon Guards) також отримав на озброєння бронемашини «Мармон-Херрінгтон» різних модифікацій.
З кінця 1942 року, коли почалися масові поставки більш досконалої американської техніки, потреба в бронеавтомобілів південноафриканського виробництва істотно знизилася. Тому частина з них була переобладнана в машини технічної допомоги, а інші виведені із зони бойових дій для несення патрульної служби в різних регіонах Африки, Близького і Середнього Сходу.

Бронеавтомобілі модифікації Mk III ЗАХОДІВ поставлялися в Індію (255 шт.), Малайзію (175 шт.), Голландську Вест-Індію (49 шт.), Зону «Вільної Франції» у Конго (10 шт.), А також в Британську Західну Африку (60 шт.) та Мозамбік (6 шт.). Броньовики Mk III ME отримали сили «Вільної Франції» у Північній Африці (48 шт.) І Південної Родезії (24 шт.). Частина машин індійської армії (3-й кавалерійський полк) і голландські броньовики були захоплені японцями і використовувалися проти колишніх господарів.
Бронеавтомобілі Mk IV і Mk IVF в боях майже не брали участь. Частина з них після війни поступила на озброєння армії Греції і Арабського Легіону.

ТТХ Мк.4