У мене огидна пам’ять на все. На особи, на імена, на номери (в номері своєї машини я пам’ятаю тільки цифри), на слова, цифри (я дуже довго вчив цифри в номері машини), поняття, книги, кольору, квіти і жінок. На всі отальное теж, але все інше хоч не так образливо.
Загострити увагу же, я хотів саме на книгах. Зараз проходячи повз книжкової шафи й вибираючи що почитати, поруч з “Чумою” Камю я помітив Камю “Калігулу”. Зрадів: “Ага, це-то я і упустив свого часу. Ідіть передо всім печалям світу разом зі славним французьким екзінстенціалістом”. Уявіть собі моє розчарування, коли в книзі виявилися зроблені моєю рукою позначки. В душу запали паростки сумніву. Пішов у другу ходку до шафи. З підозрою витягнув “Представлення” Довлатова. Відкрив. І тут же зрадів – виявляється у Довлатова я читав не тільки “Заповідник”, як вважав раніше, але і цей самий збірник, який мені сподобався в свій час дажее більш “Заповідника”.
І як накажете мені тепер прикидатися інтелектуалом? Читати я може і читав, а от що і коли про то ні кому не скажу бо сам не пам’ятаю і не відаю