Помер один чоловік. Загалом він був незлим, багато зла не робив, за все життя майже що нікого не образив і не засудив.
І ось відокремилася душа від тіла, тут з’явилися чорти і давай над душею знущатися і тягнути її в пекло.
Мужик кричить: Боже поможи!
– Бог: Не можу, з кількох причин:
1) Ти ж сам казав “Бо яким судом судите, таким будете судимі”, щоб мені тобі допомогти, мені потрібно розсудити тебе і чортів. Ти ж сам так в житті надходив, коли бачив як одні лиходії знущаються над беззахисною жертвою, ти говорив собі: “не судіть і не судимі будите”, і дозволяв і далі знущатися лиходіям над своєю жертвою. Тобто залишав і тих, і інших без суду. І ось я тебе залишаю без суду.
2) Не хочу втручатися і не хочу собі доставляти зайвого клопоту і турбот.
3) А потім, може ти і сам винен.
4) Та й взагалі, я що самий відповідальний?
…
– Мужик: ну я ж нікого в житті не образив, особливо зла нікому не заподіяв.
– Бог: так і я тебе хіба ображаю і зло тобі завдаю?
– Мужик: ну ти ж залишаєш мене в біді.
– Бог: а ти хіба не так робив? До того ж, я й сам в Старому Завіті багато чого накоїв, сам людей мучив і вбивав. Хіба ти сам не шкодував лиходіїв і не залишав у біді і без правосуддя жертв? Хіба ти мене не дорікав у тому, що Я і сам убивав і мучив людей? А тепер просиш у мене, щоб Я розсудив тебе і чортів, і заступився за тебе силою і владою своєї? Ти мене при житті ставив в один ряд з мучителями людськими, а тепер мене ставиш в один ряд з чесними і милостивими заступниками людськими?

Після цих слів чорти ще сильніше, нахабніше і жахливіший стали мучити душу мужика і далі потягнули її в пекло, на пекельні гри.