Я вже якось згадував, що знайома асистент режисера по акторах піднялася на цих виборах за рахунок збору масовки на мітинги. До речі, вона мені сказала, що масовку збирала і для опозиції (але там навару було менше), у що я не сильно повірив, тому що сам був на деяких мітингах абсолютно безкоштовно.

Судячи з запису розмови Удальцова із замовником мітингу, Удальцов теж не проти був подхалтурить. Правда ціна тут пожиже, 0,8-1,0 тис. руб. за рило (на путінські мітинги видавали 2,0-2,5 руб / рив.). Нагадую, що людям безпосередньо платили 300-600 рублів (0,3-0,6), якщо не кидали, значить, з рила тут навар всього 400-600 рублів. Хоча, якщо ця кількість помножити на тисячу … В принципі можна займатися і політикою.

Коротше, ми спостерігали театр двох акторів, Путіна і опозиції. Одні платили більше, в інших коштів було менше. Але і ті, й інші, тупо розвалювали (ють) Росію. Хоча, як я здогадуюся, другі працювали на першого для створення більшої правдоподібності

На вихідні їздили на Шацькі озера відпочити і, якщо вийде, половити рибу. З погодою пощастило, хоча і прогноз був не дуже оптимістичний. Але зайвий раз переконалися, що помилки синоптиків радує більше, ніж їх точний прогноз. Вода тепла і дуже чиста. Таку чисту воду я бачив тільки в озері Банне на Південному Уралі. До того ж вода ще й мінеральна. І чутки про те, що вона добре гоїть рани, підтвердилися. Перевірив на собі. Особливо ці озера гарні для купання з дітьми тому, що дуже дрібно біля берега. А дорослим щоб зануритися потрібно пройти метрів 70-100.

Ще на дні озера є лікувальна глина. У чому її лікувальний ефект сказати не можу. Але після того, як змиєш її з тіла, шкіра стає м’якою, еластичною і жирної на дотик. Відчуття від процедури приємні.

А ось риболовля не дала позитивних результатів і не тільки у мене. Вважаю, що риби там дуже мало. Судячи з наявності розставлених мереж в озері, браконьєри знищують мешканців озера нещадно і безкарно. На ринку продають сушену і копчену рибу (щуку, вугра, ляща), привезену з Польщі! Видать, свою вже давно виловили.
Враження від поїздки дуже хороші. І відпочили і побачили цікаві місця.

Сьогодні їхали удвох з Машею з семінару з літератури. Під час пересадки з Охотного на Театральну зустріли ще одну дівчину з нашої групи, якій сьогодні на заняттях не було. Виявилося, проспала. Смішно, якщо врахувати, що приїхати треба було до п’яти або хоча б до пів на сьому вечора
Трошки пошарпалися і розійшлися …

Потім ми з Машею попрямували ближче до останнього вагону. Стоїмо, чекаємо поїзда, розмовляємо. Несподівано у неї з-за спини з’являється червона пика старого бомжа з паличкою, причому створюється відчуття, що цей самий бомж намірився її, як мінімум, обійняти. У мене очі, напевно, розширилися помітно, тому що я ще не встигла простягнути “Маааааш”, як вона вже обернулася і кинулось в бік від бомжа. Точніше, ми разом шарахнулись. Відходимо на кілька кроків, – а він за нами. Ми ще відходимо, на цей раз швидше, – він за нами, і теж темп додає. Тут ми як драпанем від нього бігом, – а він, ви не повірите, за нами слідом побіг! З глузду з’їхати. Ми як зайці петляли через всю станцію%))) Потім відірвалися і довго не могли прийти в себе і відсміявшись. Вперше в житті мені доводиться тікати в метро від бомжа%))
Правда, я подумала, що це нам удвох добре, тому що смішно, та й тільки. А поодинці в такій сітуейшн потрапити стремненько було б …
… Ні, формене неподобство, все-таки

PostSkriptum.me
Сучасність, модерн, вдарили ісламський світ, в буквальному сенсі слова по самому хворому місцю – по органу, який, як передбачалося, повинен був гарантувати тріумф ісламу над декадентським Заходом: по матці.

Якщо на Заході “демографічна зима” характеризувалася повільним вторгненням, розтягнутим на 200 років, в мусульманському світі вона більш схожа на швидкісні заморозки. Іран, Туреччина, Алжир і Туніс намагаються повторити західний подвиг за двадцять років.

Ісламський світ знаходиться на межі самого швидкого зниження чисельності населення в історії. Ханья Злотник, дослідник демографічної статистики в ООН, на конференції в 2009 році заявила: “Це просто приголомшливо, з якою швидкістю падає рівень народжуваності в мусульманських країнах”.

Що відбувається можна представити у вигляді залізничної катастрофи: поїзди Ірану, Туреччини та Тунісу тягнуть локомотиви людей, яким зараз по 20-30 років. Вони народилися в сім’ях, у яких було по 5-6 дітей. Але “локомотив” врізався в демографічну стіну: у цих молодих людей лише по одному – два дитини. За нинішнім гігантським демографічним “бульбашкою” молодих арабів, чиє політичне приниження і фрустрації вилилися в “арабську весну” послідує набагато менший за чисельністю покоління.

Сьогодні найчисленніша вікова група в Ірані – 20-30-річні молоді люди. Але вони не відтворюються. Сучасна освічена молода іранка народилася в сім’ї, де у неї були шість-сім братів і сестер, але вона сама народить тільки одну дитину. Наслідком цього буде катастрофа. Сьогодні на кожного літнього іранця працюють дев’ять іранців. До 2050, коли “міхур” піде на пенсію, 60-річні іранці перетворяться в саму численну вікову групу – сім стариків на 10 працюючих іранців. Країна виробляє 4400 доларів ВНП на рік на душу населення – в 10 разів менше, ніж в Америці. Велика частина ВНП формується за рахунок продажів нафти і газу, які запаси яких кінцеві.

Боротися зі спадом населення вже пізно. Мати цієї 25-річної іранки вийшла заміж у 16-17, і до 25 у неї вже було п’ять-шість дітей. Сучасна іранка відтягнула заміжжя до 25, і присвятила самий родючий вік утворення і роботі.

Старіюче населення являє собою серйозну загрозу для міцних суспільств з усталеною системою соціального захисту. Для товариств зі слабкою системою захисту або зовсім без неї старіння являє собою національну катастрофу.

Ісламський світ повторить драму демографічної зими Заходу, але швидше, і з самими убивчими наслідками. Якщо багаті країни світу мають у своєму розпорядженні матеріальними засобами для пом’якшення демографічного удару, то мусульманські країни ними не володіють. Алжир, як і Іран, виробляє 4400 доларів ВНП на душу населення в рік, в той час як в Пакистані справи і того гірше – 1000 доларів на душу населення в рік.

Якщо нинішній рівень народжуваності збережеться, до кінця поточного сторіччя економічно активне населення (15-59 років) скоротиться в Західній Європі на 2/5, у Східній Європі та Східній Азії на 2/3, в Америці збільшиться на чверть. У країнах Європи з найменшим рівнем народжуваності населення скоротиться на 40-60%.

Колапс населення загрожує розладнати світову економіку і створює небезпечну політичну ситуацію. Східна Європи, і, перш за все, Росія вже зіткнулися з перспективою “спіралі демографічної смерті”. Економічно результатом того, що більша частина населення Європи і Азії перетвориться на пенсіонерів стане різке падіння виробництва і податкових зборів, з одночасним небаченим зростанням пенсійних виплат і страховок. Демографічна зима породить фіскальні руїни і соціальні хвилювання.

І навіть на цьому похмурому тлі те, що відбувається в мусульманському світі виглядає воістину страхітливо. У середньому по світу народжуваність скоротилася на 2,5 дитини на жінку за останні 50 років. В ісламському світі народжуваність скоротилася в 2-3 рази більше, ніж у всьому іншому. В Ірані народжуваність скоротилася на 6 дітей на жінку, в Туреччині – п’ять дітей на жінку, в Пакистані – більше, ніж на три, в Єгипті та в Індонезії – на чотири.

Більшість мусульманських країн не мають системи охорони здоров’я та соціальних фондів. Старі сподіваються на допомогу своїх дітей. Ті, кому зараз 60-70, мають по 5-6 дітей. В Ірані, Туреччині, Алжирі більшість літніх людей до середини століття будуть мати тільки одного працюючого дитини. Європа вже зараз бореться з фінансовими проблемами старіння населення. У найближчі 40 років середній вік європейця зросте з сорока до сорока п’яти. У більшості мусульманських країн зараз середній вік – близько 20 років, але до 2050 він зросте не на п’ять, як в Європі, а на двадцять років і складе 40. Мусульманські країни через півтора покоління виявляться в європейському геріатричному кризі. До 2070 частка старих в Ірані буде вище, ніж у Європі.

До 2070 року більшість мусульманських країн матиме більшу пропорцію пенсіонерів, ніж Європа. І економічний тягар виявиться набагато більш важким для стрімко старіючих мусульманських держав.

Падіння народжуваності в мусульманському світі пояснюється, перш за все, одним чинником: грамотністю. Грамотність – це поріг, що відокремлює традиційне суспільство від сучасності. У той момент, коли мусульманин вчиться читати, народжуваність падає нижче рівня відшкодування.

По всьому ісламському світу мусульманки, які отримали університетську освіту, народжують не більше дітей, ніж їхні європейські однолітки. Як тільки мусульманська жінка розриває узи традиційного суспільства, народжуваність падає – до 1-2, максимум чотирьох дітей у сім’ї.

Звичайно, ж, грають роль і інші фактори: уряд Бангладеш активно пропагувало контрацептиви. Відповідно, народжуваність знизилася до рівня 3 дитини на жінку – менше, ніж можна було передбачити в країні з 38-процентним рівнем грамотності. Соціолог Ерік Кауфман пише: “Контраст між Пакистаном і більш бідної Бангладеш дуже сильний. Лідери Пакистану набагато довше протидіяли політиці обмеження народжуваності, яку проводили їх менш піддані впливу фундаменталістської ідеології Бангладешські колеги”.

У Пакистані – приблизно такий же рівень грамотності, що і в Бангладеш, а народжуваність – близько 4 дітей на жінку, що корелює з рівнем грамотності. Винятком із загального тренду є найбідніші мусульманські країни з найменшим рівнем грамотності: Афганістан, Малі, Нігер і Сомалі.

Наступним чинником, що впливає на народжуваність, є релігійність, згідно World Values ​​Survey. Чим частіше мусульманин відвідує мечеть, тим більше його сім’я. Третина турків ніколи не відвідувала мечеть (рівень грамотності -82%), точно також як чверть іранців (рівень грамотності – 82%). В обох країнах народжуваність нижче рівня заповнення. Для порівняння, тільки 20% єгиптян ніколи не були в мечеті, і рівень народжуваності серед них набагато вище – близько 3 дітей на жінку. У безграмотного Малі лише 3% опитаних не ходять в мечеть, і рівень народжуваності перевищує 5,5 на жінку.

Мусульманський світ опинився в пастці між двома крайностями. Деякі важливі країни – Пакистан, Єгипет, Бангладеш розпорядженні велику кількість населення, половина якого не вміє читати. У цих країнах спостерігається продовження циклу звичаїв традиційного суспільства, з високим рівнем народжуваності. Але ці країни не можуть прогодувати свою безграмотну половину, не кажучи вже про те, щоб надати їй роботу. Порочне коло крайньої убогості, неграмотності і загрози голоду створює постійний осередок соціальної нестабільності. На іншому кінці спектру – ісламські країни з високим рівнем грамотності, Іран, Туреччина, Алжир – і вони стоять перед обличчям ще більш спустошливого соціального провалу, який прийняв форму дефектної сім’ї і браку дітей.

Сучасність, модерн, вдарили ісламський світ, в буквальному сенсі слова по самому хворому місцю – по органу, який, як передбачалося, повинен був гарантувати тріумф ісламу над декадентським Заходом: по матці. Подібна нестійкість, однак, не робить ісламські країни менш небезпечними: якраз навпаки: якщо Європа звернулася до пацифізму, знаючи, що вона нічого не виграє від агресії, Іран стає все більш і більш войовничим, тому що знає – втрачати йому нічого.

Девід Голдман – редактор Asia Times. Його красиві графіки взяті з загальнодоступної статистики ООН, з прикладами якої можна ознайомитися, наприклад тут. Його ідеї є логічним висновком з статітстіческіх екстраполяцій ООН, достовірність моделей яких я оцінюючи ть не беруся.

Учені постійно намагаються зробити наше життя набагато простіше, ніж вона є насправді. Тому вони досліджували сон людини і прийшли до деяких висновків, зараз ви прочитаєте кілька порад про те, як заснути простіше простого.

У список порад увійшли найрізноманітніші і прості методи, для того щоб без проблем швидко і міцно заснути. Найпростіший метод, який відзначають наукові експерти – це використовувати низеньку подушку, лягти на лівий бік або на живіт. Таким чином, ви не заважаєте працювати вашому кишечнику.

Ляжте на живіт або на лівий бік, при цьому голова має лежати на низькій подушці. Лежачи в такій позі, ви не тільки швидше заснете, але й допоможете вашому кишечнику краще працювати.

Намагайтеся спати лягати в однаковий час, перед сном обов’язково провітріть приміщення. Ні в якому разі після шести годин не пийте кави або міцний чай, а також алкогольні напої.

Додаткова інформація:
Якщо ви дізнаєтеся, ціни на литі диски r15 в Рязані то відразу вирішите купити нові диски на свій авто. Актуальні пропозиції від продавців можна знайти на порталі ryazan-162.buyreklama.ru.

Саме час, поки не сезон, купити житло в Іваново. Саме тут ціни вас приємно здивують. А в нерухомість вкладати завжди вигідно.

Прийнято вважати, що освіта в СРСР було найкращим у світі. Але от мені цікаво, на чому будується це твердження?

Перше, в чому фейліт “найкраще” це іноземна мова. Мови в радянських школах викладали вельми паршиво. За винятком мовних спецшкіл, мову толком не хто не знав, і тим більше не міг на ньому говорити. Переклад із словником, граматика, заучка тупих текстів – от і все що вмів випускник радянської школи.

Чи можна вважати володіння сурогатним іноземною мовою – ознакою доброї освіти. Думаю немає.

Друге, це відсутність Економіки. Тобто тотальна економічна безграмотність населення в економічних питаннях. Тому й кинув всіх Ощадбанк в 91, тому що люди не мали базових знань в економіці.

Третє. Наприклад на Україні нині є Українська Література і Зарубіжна Література. А на території РРФСР була тільки одна російська література. Де-факто зарубіжна література у нас зачіпається лише в молодших класах. Радянська освіта не давало жодного уявлення про західній культурі.

Це три серйозні недоліки радянської освіти. Воно не було найкращим, але скоріше всього було більш кращим ніж в нинішній Росії.

Я розкопала два шкільних атестата. Один 89 року, другий 59.

Кількість предметів досліджуваних предметів в 59 році було менше ніж в 89, і набагато менше ніж зараз. Шкільна навантаження за останні 40-50 значно зросла. А діти залишилися колишніми. Якщо в ранньому СРСР вчили 15 предметів, то зараз вчать по 20 і більше.

І природно, що рівень знань був вище, так як навантаження було менше. І кожним предметом можна було займатися більш ретельно.

Скільки разів казав собі, що під час консультацій не варто сідати з учнем за одну парту! Зараз адже зима, всі кашляють і чхають. Але ж ні …

Прийшов до мене вчора на приймальний годину учень 13-го класу (це ті, хто до армії частина першого академічного ступеня робить), попросив допомоги по статистиці, а сам все покашлює і зніяковіло вибачається: вибачте, мовляв, тільки недавно грип переніс. І ось тут я подумав: “Зараз цей бовдур мене заразить”. А внутрішній голос мене, треба сказати, рідко підводить.

Як у воду дивився: додому прийшов з жаром, все тіло болить, башка гуде, морозить всього … Загалом, провів незабутню нічку.

Зараз, начебто, трохи легше стало (спасибі таблеткам і чаю з лимоном), але, все одно, відчуття таке, ніби мене палицями били: поперек болить, ноги трясуться. Загалом, як писав Кулька дядькові Федору, “то лапи ломить, то хвіст відвалюється.” І вся ця краса відбувається за якісь два тижні до іспиту у мого класу!

Загалом, повернуся я на роботу, і всіх, хто до мене на консультації приходити буде, зобов’язую марлеві пов’язки начепити. А ще краще – намордник із кляпом.

Комп’ютер зараз далеко не розкіш, а скоріше один з необхідних інструментів, який завжди повинен знаходиться під рукою у людини, зайнятого справою чи навчанням. При цьому, все більше людей вибирають не настільні системи, а нетбуки і ноутбуки – в силу того, що вони надають нанмого більше можливостей для мобільності. Можна просто взяти його з собою в поїздку або аудиторію, працювати за ним не будучи так жорстко прив’язаним до мережі енергозабезпечення.
Достоїнств у загальному маса, але є й один недолік – підвищений знос і ризик пошкодження дорогого пристрою вследствии поштовхів, падінь, можливість появи псують зовнішній вигляд подряпин або взагалі потрапляння під дощ, який на користь девайсу природно не піде.

Захистити електронного друга в дорозі від неприємностей допоможуть спеціалізовані стильні сумки і чохли, такі як наприклад тут: http://www.sotmarket.ru/category/sumki_dlya_noutbukov/chehly.html При цьому, імхо сумки більше підходять для ноутбуків з широкою діагоналлю екрана, а ось більш компактні і легкі нетбуки і ноути з невеликою діагоналлю легко помістяться в чохлах, які будуть все ж покомпактнєє сумок. Більш того, деякі моделі дозволяють працювати з пристроями не виймаючи їх з чохла, чого з сумкою зрозуміло не вийде. Загалом, імхо, якщо належить далека поїздка, то краще сунути девайс в сумку (до речі, не обов’язково для цього брати спеціальну, девайс в чохлі відмінно себе буде почувати і у звичайній сумці, захищений від решти її вмісту), а якщо треба просто доїхати від будинку до універу, то чохол буде дуже до речі, з одного боку прикриваючи пристрій від пошкоджень, а з іншого, залишаючи його власнику можливість на ньому попрацювати.

Згідно з новими даними, якщо їжа приготовлена ​​шляхом смаження на оливковій або соняшниковій олії, то її вживання не впливає на ймовірність захворіти серцево-судинними захворюваннями. Ще в 1970-х роках було встановлено, що в країнах Середземномор’я кардіологічні хвороби менш поширені, ніж в інших країнах, і це пов’язували як із здоровою місцевої дієтою, так і з вживанням в їжу в основному оливкової олії.

У новому дослідженні, що почався в 1992 році і тривало 11 років, іспанські вчені вивчили історії хвороби близько 41 тисячі чоловік з п’яти регіонів країни. Всіх учасників опитали щодо звичок харчування і того, як вони готують їжу. Протягом цього періоду серед беруть участь в експерименті було зареєстровано близько 600 випадків хвороб серця і судин, причому, 1100 чоловік померло з різних причин.

В цілому різниця постраждати від судинних захворювань між тими, хто вживає багато і мало смаженого, виявилася дуже незначною – всього близько 1 відсотка. Немає також різниці між вживають соняшникова олія і оливкове, що відносно несподівано, так як традиційно перевага віддається оливковій олії.

Британські медики, прокоментував ці результати, закликають поставитися до них з обережністю, так як, на їхню думку, в Іспанії вся їжа більш здорова, ніж, скажімо, в Англії.

Між тим, в Каліфорнійському інституті запобігання раку (Cancer Prevention Institute of California – CPIC) було показано, що вживання лососини та інших темних сортів жирної риби кращий з погляду розвитку раку простати, ніж вживання жирних білих сортів риби, наприклад, камбали (flounder) . Також велике значення відіграє те, як риба приготовлена, а саме – більш переважно використання низькотемпературних методів її обробки.

Корисність темних сортів риби була показана в попередніх дослідженнях, і пов’язувалося це з наявністю жирних кислот типу Омега-3. Проте результати нового дослідження говорять про те, що оздоровчий ефект вживання лососини втрачається, якщо рибу готувати при високих температурах, наприклад, шляхом смаження на сковороді або на грилі. Точно так само вживання нежирних сортів білої риби збільшує ризик розвитку раку простати тільки у випадку, якщо для їх приготування використовується висока температура.

Згідно з даними Національного інституту раку, в США у 240 000 чоловіків щорічно діагностується рак простати і 33720 вмирають від цього виду раку. У США тільки від раку легенів помирає більше чоловіків. Досі не вироблено жодної стратегії для запобігання раку простати, але правильна дієта і здоровий спосіб життя, природно, зменшують ризик його розвитку.

У каліфорнійському дослідженні брало участь 3000 чоловіків, у 60 відсотків яких був виявлений рак простати. З’ясувалося, що мінімальний ризик розвитку раку простати у тих, хто вживає темні сорти риби (лосось, скумбрія, сардини), приготовані шляхом варіння або запечені в духовці. А у тих, хто вживав два або більше разів на тиждень білі сорти риби, приготовані при високій температурі (смаження, гриль), шанс розвитку раку простати зростав в два рази. У дослідженні також було відзначено, що збільшення ризику розвитку раку простати у чоловіків, що вживають сильно просмажене рибу, вище в групі латиноамериканців, ніж у білих і афроамериканців.

Протест показав, що Росія – прекрасна країна, в якій живуть мільйони прекрасних людей. Чесних, відкритих і громадянськість. Мільйони з щирою любов’ю як до своєї Батьківщини, так і до своїх співвітчизників, так і, найголовніше, до абстрактних моральних цінностей. В першу чергу – до справедливості. У грудні ці мільйони, всі останні роки спостерігали хамство, злодійство, ницість, нахабність, державне насильство і безкультур’я, прорвало. Чесні, хороші, добрі люди втомилися рухатися по стінку, по стінку, боязко відводячи погляд від чергового злодія з черговим мішком награбованого, навіть не крадеться в напівтемряві, але гордо крокують по головній вулиці, розштовхуючи чесних російських плечем. “Чо встав, роззява?”.

І люди сказали “Досить!”. Люди сказали “Досить!”. Люди вийшли на вулиці. В грязь. У мороз. До рику шеренги напівтварини ОМОНу. Люди, на очах яких всі ці роки всіх протестували демонстративно били і закатували в асфальт, не побоялися побиттів з закачуванням і вийшли. Я пам’ятаю настрою перед Болотної, всі ці спішно поширювані інструкції з юридичної допомоги, правильній поведінці в ділянці і мало не методички по перев’язці бинтами. Люди йшли з упевненістю, що будуть розганяти, бити і хапати. Може бути, стріляти. Ці настрої відмінно відбив Ємелін в знаменитим вірші:

Пов’яжіть я білу стрічечку,
Попрошу прощення у тещі,
Попрощаюся з малими діточками
І піду на Болотну площу.

Жодного разу ні в яких зіткненнях що не брали участь, абсолютно небойові, мирні, тендітні люди йшли на Болотну, ведені простим російським “Доки?”. Страх перед насильством, жах перед безліцей, байдужою міццю одягнених в міський камуфляж покірних орд державних рабів, в цей день відступив перед довго копівшейся, нарешті прорвалася люттю чесних людей, змушених жити в борделі ось уже 12 років. Комуністичні пенсіонери в розвалюються черевиках йшли пліч-о-пліч з лощеної дамами в норкових шубах, імперські прапори майоріли поруч з чорно-червоними прапорами антифа, райдужні ЛГБТ-активісти пліч-о-пліч крокували з православних корогвоносців. Народ забув всі розбіжності і ПІШОВ. І було ясно, що якщо народ пішов, то його вже не зупинити, один удар, один крик, один постріл, одна крапля крові – і завтра вийде не сто тисяч, завтра вийде десять мільйонів. Було зрозуміло, що і розвалюються пенсіонери, і дами з дорогим засмагою підуть і на ОМОН, і на танки, і на Кремль, і на що завгодно. ДІСТАЛИ.

І слизька, оббрехалися, огидна як тремтячі руки молодящейся старого, влада вчинила розумніше. Не стала виставляти назустріч рушивши народу танки, БТРи та ОМОН. Назустріч народу випустили сволота. Вгодовану, випещену, нагулявшись спеціально для цього фатального години ліберальну сволота. Усіх цих Нємцова, Рижкова, Явлінський, хуінскіх, дебілів, дегенератів, підарасів, недоумкуватих і зрадників, які довели свою вірність своїй абсолютній нікчемністю ще в розгульні 90-ті. І російські люди, люди зі стиснутими зубами, люди з палаючими очима, люди з витягнувшись особами хижаків, вже відчувши запах крові через кремлівських стін, люди, відрізнити від зграї піраній, маленьких зубастих рибок, готових обглодать державну тушу до скелета за хвилину, підняли вже мутнеющего в передчутті Великого і Святого Російського Бунту очі на сцену, вже напружилися, витягнулися як струни, як готові зірватися тятиви луків, і кого вони побачили на сцені?

Тупу, бездарність, вкінець охуевшій єльцинської ЖІДОВНЮ. А також прирівняні до неї категорії громадян. Які, ікаючи, пукая і запинаючись, почали мимрити в мікрофон безглузді давним-давно пережувати тексти десятирічної давності. Путін, чи знаєте, поганий. Ми, бачте от яке діло, обурені. У нас, вибачте-вибачте, претензія там до виборів. Таке ось, хе-хе, дільце. Незадоволені ми, хе-хе. Хе.

Все це нагадувало дискотеку 80-их. Коли старих, поплив, забутих і забуття співаків і співачок витягують з їх дешевого провінційно-іноземного Облівіона і, зовсім очманілих, виштовхують на сцену в доверху забитих, громіздкої в передчутті Лужниках. З тією лише різницею, що немцорижкови не були навіть співачкою. І на Болотній їх ніхто не чекав і не передчував. Я на Болотній з товаришами голос зірвав, вигукуючи “Пішов нахуй! Пішов нахуй! Пішов нахуй!”. Ситуацію міг ще врятувати єдиний справжній російський лідер, в примарному погляді якого іноді проскакували відсвіти образів крові і рішучості – Навальний – але він сидів у тюрячке. І падаль, і стерв’ятники разжіралі і разжіралі, розтягували і розтягували підняту їм хвилю обурення, впиваючись чиненої ними ницістю. Вони гвалтували цілу площу, все сто тисяч чоловік. Я стояв недалеко від сцени, я бачив, що вони всі були страшенно збуджені, їхні дико пер чиниться ними нечестивий акт, слюні текли по їх нерівним від садистського насолоди особам, щелепи тремтіли від збудження, оченята закочувалися.

Вони насолоджувалися тим, що вперше в житті, в прямому ефірі, по всіх каналах, на очах у всього світу вони безсоромно ебалі російський народ, по одному лише клацанню тремтячих старечих пальців став з хижака жертвою. Потім пішов похоронний сніг, схожий на попіл згорілих від побаченого безсоромності небес. Усіх, хто стояв у перших рядах, нудило від безперервного чотиригодинного ора обурення. Люди хрипіли. Люди сіпелі. Люди обнімалися і плакали від безсилля і ненависті. Сніг йшов гущі. Темніло. Хтось знаходив у собі сили зачепитися за ілюзію нових мітингів, за ілюзію фінального протистояння на президентських виборах – я був одним з них. Хтось просто спаленими здерти ковтками тихо просив води, як поранені і вмираючі на поле Ватерлоо. Гниди зі сцени обіцяли прийти ще. У цьому ніхто не сумнівався.

Потім знівечену, побиту, змучену, істраханную, іздроченную Болотну площу тихо огорнула милосердна тьма. У ній тихо спалахували боязкі вогники надій на майбутні місяці, на нові мітинги, на Навального, на березень. Потім настав березень і всі останні вогні погасли. Протест пішов. “Лідери протесту” поповзла, шарудячи єльцинської лускою, в свої вистеленную павутиною нори. Але росіяни – принижені, ображені й обдурені в момент вищого прояву святого патріотичного почуття, у момент колективної, соборної молитви в похмуре грудневе небо, в момент рішучості, в момент святості, в момент, коли і правда “попрощалися з малими діточками” – російські залишилися .

Їх серця саднить, їх порвані барабанні кровоточать, їх долоні в подряпинах від встромити нігті. І найголовніше – світлий вогонь радості й очищення в їх серцях повільно змінює колір, стаючи похмурим, темним полум’ям помсти. Це Росія, і тут кожен рано чи пізно отримує своє. І Кремль, і “лідери” не погасили полум’я російської плити, вони лише вибрали інший, повільний режим прожарювання.

Тим гірше для них. Тим веселіше для нас.