“Тільки та держава і сильно і міцно,
яке свято зберігає заповіти минулого. “
Імператор Микола II

Дорогі панове Імперці!

Одним з найважливіших завдань, вирішення якої повинно обезпечіть досягнення кінцевої мети Російського Імперського Союзу-Ордена – відновлення Російського Православного Царства – є деміфологізація нашої історії. Як відомо, народ, який не знає свого минулого, не має майбутнього. Саме на позбавлення нас історичної пам’яті спрямовані вже майже сторіччя зусилля різного роду чужинних і доморощених ненависників Росії, спраглих перетворити Російського людини в “Івана, не пам’ятає спорідненості”. День у день комуністичні і ліберальні засоби масової дезінформації знову і знову намагаються оббрехати, замазати багнюкою, перекрутити найсвітліші досягнення наших предків і їх Государів. Протівопостовлять всього цього чесне, Імперське слово – наш священний обов’язок.

Прийдешній 2011 рік – рік двох значущих ювілеїв – одна знаменна, 150-річчя з дня скасування кріпосного права, і одне трагічне, 130-річчя з дня блюзнірського вбивства революціонерами-терористами імператора Олександра II. Прапрадіда Її Імператорської Високості Государині Великої Княгині Марії Володимирівни. На жаль, основній масі наших співвітчизників майже нічого невідомо про великі звершення Царя-Визволителя. Так, мало хто знає, що кріпосне право було скасовано на два роки раніше, ніж у республіканських США було ліквідовано рабство, незрівняне по своїй безправ’ю з положенням російського селянства. При цьому, у нас така відміна сталася не в результаті багаторічної кривавої Громадянської війни, а завдяки глибокій почуттю справедливості Російського самодержця. Про те, що Росія аж ніяк не була країною “рабів і панів”, що самих приватновласницьких селян до 1861 року було лише 1/3 населення країни, ведено, напевно, лише фахівцям.

А адже за якихось чверть століття були проведені в небачених раніше масштабах селянська і військова, судова і фінансова, земська і міська реформи. На нову висоту піднялися система народної освіти, наука і культура. Поколебленной до початку царювання велич Імперії, було не тільки відновлено, але і затверджено виконанням великих задумів декількох поколінь попередників – від мусульманського ярма були звільнені єдиновірні брати-слов’яни, а Росія увійшла в свої природні межі.

У таких умовах, Борг Честі зобов’язує кожного імперця розповісти людям про Епосі Великих реформ. Слова Священної Присяги, принесеної нами Російському Імператорському Дому, вимагають донести до якомога більшої кількості співгромадян, особливо до молоді, ПРАВДУ. Правду про віддав життя за щастя своїх підданих Божому помазаник. Правду про те прориві, який зробила перетворена твердої царської волею і найглибшої монаршої мудрістю Імператорська Росія. Ми можемо і повинні продемонструвати нашим співвітчизникам, що монархія – не гальмо прогресу, а, навпаки, локомотив усілякого розвитку, що розуміється, перш за все, як множення в людях добра і совісті. Ми можемо і повинні показати, що приклад тієї продуманості, тієї ощадливості до інтересів всього народу в цілому, що супроводжували реформи Олександра II, надзвичайно важливе й у вирішенні проблем нинішньої Росії.

Разом з тим, ми не можемо не згадати і про злодіяння богоборців, дійсно занурилася Російський народ у темряву безправ’я і злиднів, про більшовицької революції, що відібрала у селян землю (до початку 1917 року 90% землі належало селянам). Ніхто не сміє забувати про кошмар колективізації, що обернула майже на півстоліття десятки мільйонів селян на справжніх невільників, про постійному опорі, яке надавав наш народ колгоспному рабству, стахановської каторзі і гулагівських пеклі. Імена царевбивць повинні бути стерті з вулиць і площ наших міст і сіл.

Напередодні настільки важливих для всієї Росії дат, Російський Імперський Союз-Орден закликає всі Імперські підрозділи, всіх імперців і однодумців зробити все від них залежне для відновлення історичної правди.

РИС-О закликає зустріти 150-річчя істинного Дня народної єдності (4 березня – 19 лютого ст. Ст. 2011 р.) подячним молебнем за здоров’я Російського Імператорського Дому, за здоров’я його Глави, Її Імператорської Високості Государині Великої Княгині Марії Володимирівни і Її августійшого Сина, Його Імператорської Високості Великого Князя Георгія Михайловича.

РИС-О закликає скрізь, де опиняться Імперці 14 березня (1 березня ст. Ст.) 2011 року, служити панахиди по прийняв мученицьку кончину Благовірному Імператору Олександру Миколайовичу та вшанувати триразовим дзвоном о 15 годині 30 хвилин цього скорботного дня світлу пам’ять Царя-Визволителя .

РИС-О закликає провести по всій країні конференції та збори, лекції і доповіді, виставки і презентації, організувати виступи в пресі, звернення до громадськості та владі, в чому Канцелярія Начальника РИС-О не сповільнить надавати постійну (два рази на місяць) інформаційну та іншу можливу допомогу. “Не бійся сміти – дерзай!” свідчить Імперський гасло. Нехай кожен буде гідний високого звання імперців, звання справжнього монархіста-легітимістів, вірного підданого Государині, що стоїть в Істині за Віру, Царя і Отечество!

Начальник РИС-О Г.А. Федоров
Генеральний Секретар РИС-О А.Ю. Сорокін
19.12.2010
Санкт-Петербург

Циркуляр “Імперец” № 74, ОСІНЬ / ЗИМА 2010-11.

У 90-сторінковій доповіді МЗС Росії «Про ситуацію з правами людини в ряді держав світу», опублікованому 28 грудня 2011 року, не залишена без уваги і Фінляндія. На думку укладачів цього документа, одним з її недоліків в галузі захисту прав людини є «відсутність виразної національної політики щодо російськомовного населення країни». Судячи з представлених у фінській частині доповіді історіям, в ньому отримали відображення старання місцевих «антифашистів» на попроще кремлівського агітпропу .

Тут буде доречна цитата зі статті Олександра Подрабінека «У чужому оці порошинку»: «В принципі, вказувати на будь-які порушення прав людини в інших країнах правильно. Але в даному випадку російський МЗС уподібнився давно не митому і слабо одягненому Привокзальній бомжу, що вирішив вказати вишуканому джентльменові, що у того неправильно складний хусточка в нагрудній кишені смокінга ».

Коротка інструкція з самостійного нанесення собі незапланованих відкритих ран голови за допомогою зеркалки Canon:

Непідготовленому користувачеві може здатися, що це не так складно, оскільки зеркалка Canon досить важка річ. Однак, не все так просто.

Справа в тому, що Canon володіє вельми приємними обтічними формами і не маючи спеціально пристосування, ви зможете нанести собі, ну максимум, черепно-мозкову травму.

Але давайте по порядку:

Вам знадобляться: зеркалка Canon – 1 шт., Будь важкий об’єктив – 1 шт., Підставка для кріплення до штатива – 1 шт., Руки з жопи – 2 шт.

Для початку, ви повинні розуміти, що випадковим чином отримати удар потрібної сили ви зможете тільки впустивши камеру собі на голову.

Для цього достатньо знімаючи фотоапарат з шиї не втримати його над головою. Спробуйте. Оч. добре, молодці!

Як ви бачите, у вас вийшла здоровенна гуля, але розсікти лоб до крові поки не вдалося.

Не намагайтеся домогтися потрібного результату краями об’єктива, це дуже незручно. Враховуючи, що ви тримаєте фотоапарат об’єктивом від себе. Об’єктив знадобиться нам виключно для ваги.

Але не впадайте у відчай! Нам на допомогу прийде підставка для штатива. Не дуже добре прикручена і розгорнута під кутом 45 градусів до основи зеркалки, вона є тим самим необхідним елементом, який допоможе вам отримати заданий розсічення.

Наступного разу забудьте її відкрутити і ви побачите, наскільки більш якісна рана у вас вийде.

Вдалою фотополювання, мої маленькі безрукі друзі

Роки тренувань і наполегливих медитацій і ви досягнете таких же успіхів в нанесенні собі випадкових пошкоджень, як я.

Завжди ваш, Гуру.

Це американський тактичний бомбардувальник дальнього радіусу дії F-111.

Я не просто так поставив його попереду Су-24. Чому? Тому що перший свій політ «трубкозуб» скоєно 21 грудня 1964 року. А 6-го січня 1965 року на F-111 офіційно були випробувані крила змінюваної геометрії. У 1967 році цей літак вже офіційно стояв на озброєнні US AIR FORSE. М’яко кажучи тоді, коли Су-24 ще не було навіть у сміливому прожекті.

Це радянський фронтовий бомбардувальник, м’яко кажучи ближнього радіусу дії Су-24.

Нічого спільного не знаходите? Дуже дивно. Вони чомусь як дві краплі води схожі один на одного. І довжина у них майже однакова (Су-24 довшим, аж на цілих 2 метри (!)) І крила у них змінюваної геометрії. Тільки от американський раніше з’явився. І по бомбового навантаженні Су-24 так і не зміг наздогнати F-111 взагалі і ніколи: 7500 – у Су-24 і 14 290 у F-111. Але і це ще не все. Американський F-111 має бойовий радіус 2140 км. А радянському Су-24 такі дальності, при 11 тоннах заправки не снилися взагалі, і бойовий радіус його становить 560 км.

Роботи зі створення F-111 почалися в 1962 році, коли корпорація General Dynamics в співдружності з ще однією авіаційною компанією Grumman Aircraft були обрані в якості розробників тактичного винищувача із змінною геометрією крила. Початковий контракт передбачав виробництво 23 літаків, включаючи 18 штук F-111A, призначених для ВПС США, і 5-ти F-111B для ВМС США (в процесі роботи над проектом ВМС скасували своє замовлення). Перший прототип був забезпечений двома двигунами Pratt & Whitney TF30-P-1 і зробив свій перший політ 21 грудня   1964 року, а вже під час другого польоту 6 січня   1965 року, крила були складені і розведені на повному діапазоні кутів від 16 до 72,5 градусів.

Всього було побудовано 160 машин модифікації F-111A. Перші екземпляри надійшли на озброєння 4480-ї тактичної винищувальної ескадрильї, розквартированої на авіабазі Нелліс в штаті Невада в жовтні   1967 року. Вже 17 березня наступного року 6 літаків з цього підрозділу були переведені на авіабазу тахліла в Таїланді, для проведення випробувань в бойових умовах у В’єтнамі. Вперше вони взяли участь у бойовій операції 25 березня. За місяць участі в бойових діях було втрачено три літаки, після чого випробування були припинені. У вересні   1972 F-111A зі складу 429-ї та 430-ї тактичних винищувальних ескадрилій, що базувалися в тахліла, були використані з високою ефективністю для атак цілей в районі Ханоя. Літак дуже добре себе зарекомендував при виконанні завдань у будь-яких погодних умовах і вночі. Він виявився здатним ефективно проривати протиповітряну оборону самої високої щільності.

За F-111A послідували F-111E, які були забезпечені вдосконаленими повітрозабірниками, що дозволити поліпшити характеристики на швидкостях більше 2,2 числа Маха. Ці літаки поступили на озброєння 20-го тактичного винищувального авіакрила, розквартированого в Аппер-Хейфорд, Великобританія. Переоснащення ними цієї частини завершилося влітку 1971 року, і їй було поставлено завдання у разі початку бойових дій в Європі перехоплювати повітряні цілі в глибині території противника. Другим підрозділом, на озброєння якого надійшли нові машини, стало 48-е тактичне винищувальне авіакрило, в бойове завдання якого входив перехоплення цілей над Адріатикою. 48-е ТВК отримало в своє розпорядження літаки F-111F. Цей варіант увібрав в себе всі кращі якості F-111E і FB-111A (стратегічного бомбардувальника) і був оснащений більш потужними двигунами. Літаки, що стояли на озброєнні 48-го ТВК, були здатні нести ядерну зброю у внутрішніх контейнерах поряд з широким набором звичайного озброєння, що розташовувався на зовнішніх підвісках. Ці літаки складали основу тактичних ядерних ударних сил НАТО на Європейському театрі.

Крім цього, випускалися наступні модифікації:

– F-1 11C (всього побудовано 24 машини, з них кілька у варіанті RF-111С) був ударною версією, розробленої спеціально для ВПС Австралії;
– F-111D (побудовано 96 екземплярів) був літаком тактичної підтримки.

Також на базі F-111A був створений літак радіоелектронної боротьби EF-111A.

Ці літаки брали широку участь в бойових діях у В’єтнамі, брали участь в ударі американських ВПС по Лівії в квітні 1986 року і наносили удари по цілях в Іраку під час операції «Буря в стакані» в 1991 році. А також літаки з ВПС Австралії застосовувалися для патрулювання в конфлікті 1999 року в Східному Тиморі.

Всього за час виробництва було випущено 562 літаки.
27 липня 1996 ВПС США офіційно з широкими почестями прощалися з цим літаком. Де і було вперше озвучено його неофіційне прізвисько у військових льотчиків – «Aardvark» або «трубкозуб».

17 січня   1970 Су-24 здійснив перший політ. Державні випробування проведені з січня 1970-го по липень 1974-го. Су-24 прийнятий на озброєння 4 лютого   1975. На базі літака створені модифікації – розвідник і постановник перешкод. Су-24М, МР, МП, М2 обладнані системою дозаправлення в повітрі.

Випробування Су-24 проведено з більш ніж 2000 польотів. Наступні державні випробування Су-24М проведені з грудня 1976-го по травень 1981 року. Постановою уряду від 22 червня 1983 літак Су-24М був прийнятий на озброєння.

Випускався на Новосибірському авіазаводі і КНААПО. Серійне виробництво всіх модифікацій припинено в 1993 році. Всього було випущено близько 1200 цих машин.

Модернізований Су-24м2 здійснив перший політ в 2001 році. Попередній етап випробувань розпочато в 2004 році. У 2006 році модернізований літак знаходився на завершальній стадії випробувань. У 2007 році перші 2 Су-24м2 були передані в Липецький центр бойового застосування. Поставка всіх замовлених Су-24м2 першої партії для ВПС Росії була завершена в грудні 2009 року.

У Афганській війні (1979 – 1989) радянські Су-24 застосовувалися обмежено. До бойової роботи вони залучалися тільки під час Панджшерской операції 1984 року і виведення радянських військ в 1988 – 1989 роках. Су-24 ніколи не базувалися на території Афганістану, діючи з радянських авіабаз в Середній Азії. Бойових втрат не було.

Іракські Су-24 під час війни в Перській затоці бойових вильотів не скоювали і були перегнані в Іран (ну а ті, їх пізніше присвоїли собі).

Літаки, що дісталися Азербайджану, обмежено застосовувалися в ході Карабахської війни.

Узбецькі Су-24 брали участь у громадянській війні в Таджикистані, одна машина була збита.

Найбільш інтенсивне бойове застосування було у російських літаків в ході обох Чеченських воєн. Всього на Північному Кавказі було з різних причин втрачено три машини.

Також російські Су-24 застосовувалися під час війни в Південній Осетії в 2008 році. В офіційних російських зведеннях втрат Су-24 не згадуються, проте достовірно відомо від численних свідків про втрати двох літаків Су-24 (бомби Цхінвалі, до речі).

Один лівійський Су-24 був збитий вогнем повстанців під час громадянської війни в Лівії 2011 року.

День шостий

8.50 Йдемо по ринку худоби, шукаємо Мустафу. Він обіцяв денну екскурсію по своїх загонів. Підходимо до охоронця, питаю, де Мустафа. Охоронець каже, що він – Мустафа. По-моєму, це як шукати Івана в російській селищі. Йдемо шукати далі до загонів з верблюдами. Продавці пожвавлюються і далі доводиться продиратися крізь усміхнені смагляві обличчя і вигукнув “Фото? Фото, ноу проблем! Фото!” Ніхто не розуміє, якого ще Мустафу ми шукаємо.

Назустріч їде пікап, за кермом – Мустафа. “Привіт, мої хороші!”

Тепер всі продавці зрозуміли, якого Мустафу ми шукали. Заходимо в загороду. Верблюди дивляться на нас, ми – на них. Продавці з Пакистану, Індії та інших сусідніх з цими держав з неприхованим задоволенням дивляться на нас. Мустафа говорить, не треба боятися . “Хто це у нас, жінка прийшов?” – Переповідає він нам їх реакцію.

Подивилися верблюдів і пішли “10 хвилин, сік, кондиціонер, відпочивати”. Коротше, в місцеву їдальню. Колоритно. “Брудно трошки, але нормально.” Потім все ж повели нас на другий поверх, ми сіли на килим і нам принесли пепсі. Мустафа вразив своїм знанням творчості Лінди (пам’ятаєте таку: “Я ворона, я ворона, лала лала лала” і “Ма-ма-ма-марихуана, ти її не чіпай, краще без неї”).

Лінду він бачив живцем в Єгипті, коли якось був пов’язаний з туристами.

У 13 будемо їсти барана.

11.00 Їдемо через пустелю кудись. Сиджу з хлопцем з Оману в пікапі. По-англійськи не говорить.

11.30 Приїхали кудись, повели повз загород. Назустріч виходять пакистанці. Привели в велику загороду. Купа верблюдів, передні ноги зв’язані, надітий намордник.

Вивели верблюда, набагато більше за інших. Першими залізли Ігор і Шарик.

Коли Кулька злазила, верблюд чогось злякався і поніс. Я відскочив убік, він пробіг повз і зупинився в своєму загоні. Кульці, однак, сподобалося, замість страху на обличчі радість, як після гарного атракціону. А погонич буквально висів на привід, щоб стримувати його. Обійшлося подряпинами.
Шкодую, що не збагнув скинути фотоапарат і зробити знімок, перш, ніж відскочити.

Всі прокотилися по разу і нас запросили в своє житло. Взуття біля порога, всередині килими і подушки. Гарячий солодкий чай з м’ятою. Ліптон. Але дуже смачно. І дивного смаку кави. Теж з чимось. Фініки. Жовті схожі за смаком на хурму.

Наш провідник з Омана. Другий хлопець в кімнаті з Могадішо.

12.25 Їдемо додому. О 13.00 йдемо до Мустафи є барана. Глазовська трохи напружена – Мустафа сказав їй, що like her very much.

13.10 Та ж їдальня, Мустафа нас чекає. На стіл подаються коржі, салат, яловичина каррі, рис і, нарешті, баранина. Нині, каже Мустафа, барана вбивають під наглядом лікаря, щоб не вжити в їжу хвору тварину, якщо раптом.

Їмо руками, але хто захотів, їдять ложками.

Зараз 14.19, я лягаю поспати, завтра підйом в 4 і поїздка в гору зустрічати світанок. Через 3 год 41 хв. перший виступ.

19.00 Виступили, вперше продемонстрували Елвіса.

Треба відзначити особливість, якої так не вистачає в інших поїздках – по-російськи тут говорить тільки Мустафа.

В дійсності, по-англійськи говорять лише міські місцеві жителі чи ті, хто багато працює з іноземцями (не факт, що добре, як випливає з прикладу з нашим менеджером). Хлопці, які дивляться за верблюдами в 15 км від моллу по-англійськи вже не говорять.

Третій день у діждаше. Знаю вже три способи пов’язувати хустку на голові. При вході в магазин (якщо без одягнених по-європейськи дівчат) зі мною вже вітаються по-арабськи. Напередодні троє хлопців-арабів намагалися щось запитати на арабському. Невдало, звісно

Вже який день на наш виступ приходить дивитися та знімати дивного вигляду мужик. Варто з серйозним обличчям прямо перед сценою. Були припущення, що це маніяк якийсь (і правда схожий, до речі). Жодного дня не пропускає. Треба буде дізнатися, хто це.

Через годину другий вихід, потім ще два і спати, інакше в 4 ранку, щоб зустріти схід на горі Хафеет (Hafeet), ми не станемо.

Posted via LiveJournal.app.

Увесь минулий тиждень до мене настирливо липнув троль … Але пост про троллінге, втім, і так назрівав давно …

Знаючи визначення тролям і троллінгу у всяких Вікі та інших Педіях, сформулюю тим не менш виведене зі спостережень своє визначення, бо, як будь-яке нове явище, по мірі свого розповзання в віртуалі, троллінг стає з часом все більш осяжний і коригує поняттям:
ТРОЛЬ – це водячи в мережі анонімне істота, з якихось причин (вроджена підлість, світлобоязнь, патологічна скромність, побоювання прочухана з боку партійно-військово-офісно-медичного начальства, дефект мозку, … потрібне вставити) не бажає відкрито і сміливо висловлювати свої думки, як це властиво нормальним повноцінним людям.

Витягнений на яскраве світло за шкірку зі своєї темної щілини, він виглядає так :

З розвитком інтернету в тих, хто нишком корябал похабень на стінах, мочаться на дверні килимки сусідів, дзвонив по ночах і дихав у слухавку, процарапивают цвяхом чужі машини і іншими способами анонімно капості оточуючим – з’явилося багато нових занять, причому несучих їм набагато меншу небезпеку бути обчисленими і боляче битими.
Тепер всі ці сутінкові дрібні гіенкі – тролі, цілодобово бродять по мережі, поширюючи по ній свій тухлий душок.

Виявила ось такі різновиди тролів:
1. Примітивні тролі, які не знають чим заповнити свою вбогу життя і заповнюють замість цього своїм «меканье» і «беканьем» інформаційний простір мережі.
2. Страждають важким комплексом неповноцінності тролі, які намагаються будь-яким способом звернути на себе увагу, влізаючи в незрозумілі їм теми з дуже розумними, як їм здається, міркуваннями.
3. Ідейні тролі, що намагаються ощасливити своїми думками людство, скромно залишаючись при цьому інкогніто.
4. Озлоблені на все людство, ущербні тролі, що заходять в мережу з єдиною метою з ким-небудь поср ^ ться, комусь нахамити.
5.Клініческі несамовиті тролі, не усвідомлюють у принципі навіщо вони влізають в мережу, що залишаються неізольованими від суспільства винятково через недогляд психіатрів.
6. Ерніческі розважали тролі, винахідливо висміюють різні каліцтва і різних виродків.
7. Обачливо розвідні лохів тролі, анонімно пропихає в мережі свої комерційні інтереси.

Проілюструю це практичними прикладами:

Полігоном моїх практичних спостережень останній рік був обраний тисну (журнал морального виродка Шурика, див в цьому блозі пост “Портрет урода”), зручний тим, що в ньому пройшов своєрідний природний відбір: утворився стійкий біоценоз успішно акліматизувалися в цій сприятливій болотної середовищі організмів.
Зайшовши туди після досить довгої перерви і побіжно прочитавши (спасибі навичкам швидкочитання) не змінився ні по суті ні за формою троллеж бандерлогов (як називаю їх, люблячи , зафіксувала практично всі згадані різновиди тролів:
– Найбільш масово всякими данами, шерігонамі, шлафлосігамі, флайбодямі та інших одноклітинних-примітивними представлена ​​перша категорія.
– Значно відстає від неї представлена ​​випендрежно-закомплексованими Серджіо Редфілд, Олексій мідвеямі та іншими тріпсілонамі – друга категорія.
– С ще більшим кількісним відставанням від перших двох йде третя категорія ідейних тролів, з дивовижним завзяттям долбящіх лобом в одні і ті ж ворота, представлена ​​своїм беззмінним лідером югадо, завзято-фанатично комментирующим будь маячня господаря ЖМУ.Ему складають компанію ще кілька ідейних «борців »типу джівела і дддеми.
– Всіх тамтешніх озлоблених тролів четвертої категорії залишає далеко позаду хоч і не троль Андрійко Максимов, пишучий часто слушні речі, але соблюдающий незмінно кращі традиції троллінгу – переводити в хамський ср ^ ч будь-яку розмову.
– П’яту категорію, повністю неосудних тролів яскраво представляє втік в американський велферовий уродосборнік крисениш “свінгалі”, псіхопатскі виражає бурхливий захват господареві рідоти, скажено нападник на супротивників предмета його нетрадиційно зорієнтованої пристрасті і нескінченно поллюціонірующій величезними текстами свого шизофренічного флуду.
– Шоста категорія ерніков прогрессирующе нечисленне представлена ​​знущально-уїдливим bdfy14 і самим довгограючим там тролем з різними блогами і истощающейся вже фантазією по розводці тамтешнього дуріли (хоча лесбі-тема їх расшевелівает безвідмовно).
– Ну, а трюки комерційного троллінгу нав’язливо демонструє сам МУШурік, регулярно куховарила листи собі, коханому, від “захоплених шанувальників”. Хоч і неанонімна (одержання баришів адже вимагає вказівки адресата), але довбальні помагає цей махінатор і самий класичний троллінговие прийом – агресивний вкидання провокаторських висловлювань типу “соціалісти винні в татаро-монгольському ярмі”, безвідмовно призводять до лох-перепалці. Всі лохи тут же ведутся.Одні починають обурено доводити: “ні, не винні!”, Інші – хрюкаючи від захвату, проголошувати ці брудні “новим, прогресивним мисленням”. В результаті обговорення йде в погану нескінченність, накручуючи коменти і підтримуючи інтерес до троллящему провокатору. Що і потрібно: ось вона – розкрутка, що приносить в підсумку дивіденти! Дивує те, що на таку дешеву туфту трапляються іноді й недурні люди (наприклад, войс, часом піщущего “ах, як вірно сказано”).

Неймовірно, але факт: трапляється зрідка навіть користь від тролів. Вже згаданий мною психопат свінгалі, сам того не відаючи, допоміг мені зібрати повну колекцію моїх коментів: цілодобово просиджуючи в тисну, він вишукував мої коменти і … цілий тиждень щодня пачками надсилав їх мені з одноманітною детсадовской припискою типу “сама дура”. Дуже боялася злякати придурка, тому ніяк не реагувала: і ось тепер маю повний набір свого листування на різні теми, може прігодіться.Забавно, що все це повторно паралельно зі мною отримував і МУШурік: оце ж, “прислужився” сторожовий пес свого хазяїна

Як боротися з троль-нечистю? Непросто. Знаю, що багато серйозних блогери вдаються навіть до відключення комментов або ставлять фільтри від непотрібних відвідувачів – правда, в такому випадку відсікаються і дійсно цікаві собеседнікі.Пока від тролів, як і від тарганів, універсального засобу немає …

PS Не боячись викликати незадоволення багатьох знайомих блогерів, висловлюся відверто: все анонімно пишучі в мережі – в більшій чи меншій мірі тролі. Не даремно адже пристойні редакції та установи завжди оголошували:
“Анономние звернення не розглядаємо”.

Були моменти коли я пишалася своїми співвітчизниками. Прям грудка до горла підступав, а почуття переповнювали. Ми ходили з дівчатами і на ринок, і в магазини, і з водилами спілкувалися – і ніколи не було ні грубості, ні відмови, ні байдужості. “Спасибі, приходьте ще!” (З посмішкою), “Я вам виберу самі спілі помідори. Ось ці не беріть, вони кислуваті”, “Дівчата, ну що їдете? Сідайте, мої красуні! Закрийте Вікно, надуе” (сідайте, мої красуні! Закрийте віконце, надує) , “Де магазин з м’ясом? Ходімо я покажу!”. І так постійно, усюди.

Їхала сьогодні назад, підсів товариський літній мужик зі знатними вусища. Опікав мене всю дорогу, відламав величезну окраєць гарячого короваю і пригостив. “Хочете морозива? Не хочете? Зупинка 10 хвилин, я збігаю, встигну! Можна я пригощу?” Він встигав поговорити з усіма і був у курсі всіх справ. Група дівчат зі Львова почала скандалити, що автобус повільно йде і всюди зупиняється: “Шо ви стойіте?! Шо Це за безладдя Такео?? Ми ж запізнюемось на потяг!! Швидше!” (В сенсі “давай, дядько, швидше, запізнюємося на потяг”). Але вони переплутали маршрутку з рейсовим автобусом і ясна справа ніяк не могли встигнути. Маршрутка йде півтори години, а автобус 2,5. І водій не винен, у нього свій маршрут і розклад. Так цей товариський дідок зумів заспокоїти переляканих дівчат в два рахунки: “Дівчата, тіхо.Через 10 хвилин буде зупинка, там таксі. Приїдете на вокзал за півгодини. Не нервуйте, а то весь засмага злізе. Ось бачите, вже шкіра злазить! Де у Вас серце? Справа або зліва? Зліва прикладіть долоню і послухайте як воно стукає, воно ж прям вистрибне счас! Спокійно, счас уже під’їжджаємо! “. Потім шустрий дідок випросив у мене номер телефону і всю дорогу умовляв зустрітися ще: “Ось я бачу Ви відвертаєтеся до віконця, очі закриваєте. Нічого, Ви з закритими очима можете відповідати. А счас розповім як я зайця підстрелив на 6 кіло”)))

Дас Райх звучить дуже гармонійно, а спробував сказати Дас Русь, зовсім не те) може тому німецька форма націоналізму все ніяк не заколоситься на Русі? Хоча сходи давно є і зерна зріють у багатьох серцях.
чурбанізаціей всі незадоволені, від Російських переговірників при нато, нещодавно познайомився, розговорилися, до самих представників неуживчивість не дружелюбно народів. Але в Росії на стінках висять килими, країна завжди була тим самим “котлом” про який багато пиздять на заході але зробити ніяк не можуть. Чудь, Меря, Половці, Кривичі,
Раніше я думав що серед росіян багато татарських осіб, тепер зрозумів що це серед татар багато російської крові. Це ми брали Казань а не вони Москви. Але скільки наші дівок вони встигли до себе потягти в полон.
Російські люди живуть в Татарстані і вважають себе татарами, так склалося історично.
Гумільов пише про три покоління, через які або деградація суміші кровей або догляд в материнську лінію. Чи правий він?

- А чому ви нас про це питаєте?
- Так ми, це – комендантський патруль. Нам, це – положено.
Богомолов “У серпні 44-го”

Гуляю з дитиною. Над головою крутиться неміряні рекламна конструкція, у якій на вітрі відгинається один з листів профнастилу. Піднімаю голову, набираю на телефоні номер контори-власника:
– Здрастуйте, рекламне агентство “N”
– Добрий день, як до вас звертатися? – Ольга. – Дуже приємно, Ольга. У вас за адресою … коштує рекламний модуль такий-то … – Так, ви з приводу розміщення реклами? – Я з приводу проблем, які він вам може доставити. – Пробачте? – На ньому відривається лист жерсті метр на два. Летіти він буде з висоти п’ятнадцяти метрів на парковку і автобусну зупинку. – Оу … Спасибі, я зараз зв’яжуся з техслужби. А хто ви, як записати? – Поки обійдемося без звань. Поки будемо вважати, що просто перехожий. Ви мене розумієте? – Так, дякую, ми це виправимо якомога швидше. Подивимося.

Михайло Прохоров політично воскрес і зробив заяву. Де і показав себе з кращого і парадної сторони, тобто вірним, відданим і вдячним господареві холуєм.
Він вимагає відправити у відставку «ляльковода» і «чарівника» (Якщо здогадалися, то – тсс! ..), А про головного чарівника і ляльковода скупо упускає: «Подобається це комусь чи ні, Путін поки що єдиний, хто хоча б як -то керує цією неефективною державною машиною ».
http://md-prokhorov.livejournal.com/84044.html?view=24720716 # t24720716

Нерозумний, боягузливий, підлий текст, написаний для тих, хто до сих пір не зрозумів, що 4 грудня прем’єр Путін шляхом фальсифікації спробував узурпувати владу, і що цей путінський путч (а саме під таким ім’ям він приречений увійти в підручники історії) – більше, ніж кримінальний злочин. Це злочин проти власного народу.
Мені чомусь думається, після настільки вдалих текстів пану Прохорову світить не політична кар’єра, а втеча з країни. Як, втім, і його злодійкуватих господарям.