Немає більш вульгарного сюжету, ніж зганяти на машині в Суздаль і покрасуватися на тлі маківок і лотків з медовухою. І двічі без смаку робити це на китайському позашляховику.

Але я це зробив. Не питайте, навіщо і чи не соромно мені. Мені не соромно. Ні за надлишок випитої медовухи, ні за брудні кросівки. Ні за Ховер, до якого я довго не міг пристосуватися.

Ховер вивів мене дебільним алгоритмом управління кліматом, та й роботою самого клімату теж. Їхав в дощ, але навіть на третій швидкості вентилятора в включеним кондиціонером вікна не отпотевали. У голові жарко, в ногах холодно – як би потоки не регулювалися.

А ще тут абсолютно неправильне розташування рульової колонки, дуже низька. Розумію, що вище її не підняти, заважає силова поперечина під «торпедою». Але навіть укупі з низьким сидінням виходити з машини скажено незручно, коліна встають враспор між кріслом і кермом.

А ось у бруді і, не побоюся цього слова, в лайні, Ховер видав сатисфакцію. Хороший позашляховик, чого вже там. Тільки мотор слабкий. Бензиновий двигун в 122 сили – це не те, що потрібно машині масою більше 2 тонн. Ховер потрібен дизель, і він у нього був. Тепер дизеля немає, тому що він не відповідає Євро-3. А бензріновий мотр слабкий і нетягових.

Немає у китайців досконалості, так.