Пощастило мені народитися на зламі двох, дуже різних епох, і спостерігаючи за подіями, а також вивчаючи недавнє минуле, і давнє теж, я помітив одну цікаву особливість:
Чим більше влада переконує свій народ у злиднях минулих тиранів, тим більше непривабливі справи вона сама творить у сьогоденні.
 І здається мені, це вже стало індикатором! Кожного разу, як тільки чується викривальний запал, як тільки починають бичувати діяння злочинних самодержців, чекай великої підлості саме від тих, хто взявся викривати і виводити на чисту воду покійного самодержця. Гріхами минулих тиранів завжди намагаються як ширмою закрити свої свинства.
 Але діє і навпаки! Як тільки влада стає вегетаріанської, як тільки встановлюється режим розвитку і стабільності, так викривальний запал і звинувачення, на адресу немислимою провини тиранів, сходять до мінімуму.
 Досить згадати час нашого радянського Ренесансу, коли створювалося краще з того що було в той період! До початку сімдесятих трохи заспокоїлися бічевателі «культу особи», і навіть про імперські царів, про які було прийнято говорити погано, звучало вже дещо інше, ніж раніше.
 Пам'ятаєте знамените фрагмент з фільму-шедевру, який справив таке масштабне дію на радянську освіту і на суспільство в цілому, що його досі цитують. Я маю на увазі «Доживемо до понеділка», в цьому фільмі висміюється фразочки, що «Росії не щастило на царів»! Вона висміюється, і, по суті, спростовується.
 Трохи пізніше, в тих же сімдесятих, вийшов фільм «Сімнадцять миттєвостей», так в ньому зроблено спробу підійти навіть до прощення фашистів і поглянути, на цих людей, з людської точки зору. А адже фільм, цей, створювався за безпосередньої нагляд тодішнього другої особи в державі – Андропова.
 І якщо суспільство саме прагнуло знайти мир і рухатися до гармонії, то воно намагалося не ворогів вишукувати й покійних тиранів бичувати, а прощати і миритися з минулим, шукати людяність в собі.
 А вишукування ворогів, хоч зовнішніх, як це робить нині Польща, США, та й багато інших, хоч внутрішніх, хоч відшукання і мусування гріхів у небіжчиків – суть справу безглузде! Від накопичення злоби, одна злоба і буде. Та й кулаками після бійки не махають. Вчасно треба … і не варто марнувати запал в безглуздих викриттях покійних самодержців. Якщо вже вільний час відшукується, краще «Доживемо до понеділка» подивитися, зайвий раз, і поглянути на світ по-доброму.