Я ще-не-повернулася з Риму. Ще ходжу по його вулицях і вбираю, вбираю, вбираю. Домашня життя поки не набуває матеріальні риси.
Коли ми збиралися їхати до Італії – я поставила умову – одне місто. Ні їздити, ні бігати, ні шукати – а гуляти і вбирати. Здавалося, що на Рим тижня буде мало – але все вийшло так, як я хотіла – я зрозуміла це місто. Вникнула в нього. Відчула його ритм, пульсацію, швидкість, розмір, масштаб … Структуру та історію. Його логіку.
Фотографій понад півтори тисячі. Вибрати декілька для враження не виходить – просто знову гублюся в спогадах.

Дуже багато тем і думок. Античність – скульптура та архітектура, Мікеланджело (окремою темою, окремою особистістю – одна з ліній побудови реальності), Бароко, окремо Бороміні, палаццо Риму, їх живописні колекції, бджоли Барберіні, Вілла Боргезе зі скульптурами Берніні, імперський масштаб містобудівних ідей …
Малювали по 2-3 малюнка в день – навіть я. Як осяяння – а малювати просто! Архітектуру. Просто береш фломастер – і малюєш (саме фломастер – щоб не думати про те, що зможеш виправити – ну і наплювати, що вічно у мене не влазила земля …)
Часто плакала. Від підвищеної амплітуди емоційних коливань. Від їх легкого відношення до архітектури. Від постаментів, зібраних з різних шматків. (Апофеоз – церква в Трастевере … то що там капітелі різні – я знала, але тут до мене дійшло що під різні капітелі витісувалися різні по діаметру (і висоті) колони. А коли я побачила модульонов на карнизі, теж набрані з різних античних шматків – у мене була формений істерика. Дуже важко було удежіваться, і не сміятися у храмі)
Від краси …
Санта Марія Деллі Анжели – антична базиліка, у яку інтер’єр робив Мікеланджело. Хто крім нього міг працювати з таким масштабом? … (До речі – якщо хто знає що там за меридіан на підлозі, для чого і чому прорубані дірка в карнизі – буду страшна вдячна за інформацію – бо в самої руки не дійдуть пошукати)
Понте Фабріціо – міст через Тибр на острів. На ньому сидів в будочці мужик загорнутий в плед, грав на саксофоні і не дозволяв його фотографувати не заплативши. Монету за музику кинула – а фотографувати не стала – боляче шкідливий. Хоча колоритний …

Собор св.Петра – ярус у основного барабана. У соборі взагалі можна розмістити невеличке містечко – з ринковою площею, церквами, замком … а якщо ще використовувати дахи … Повторюся про Мікеланджело – тільки він справлявся з масштабом – відразу видно його деталі – все інше дрібне, губиться в величезному просторі … А ще на цій фотке я … але, звичайно, зовсім не сомасштабне архітектурі.