17:00
Що конкретно ставлять Росії в докір опозиційно налаштовані блогери останнім часом?
Нічого не нагадує? Особисто мені це нагадує класичні сімейні діалоги з “золотого фонду скандалів”: - Ваня, чому ти всього двадцять п’ять тисяч заробляєш? Петров п’ятьдесят отримує! Або ось таке: - Чому ми їздимо на цьому мотлох? Мені соромно сідати в російську машину! Подивися, Сидорова недавно мерседес собі купили … Або: - Ваня, поїхали в ресторан! Або ось так: - Ваня! Мені набридло жити в однушке. Ти ж працюєш у будівельній фірмі: ми повинні хоча б у трійці жити! Я вважаю, Ви вже зрозуміли ідею: архітіпічная заздрісна “Зіна” з цих діалогів не буде задоволена життям ніколи. Якщо Іван залізе в борги і купить мерседес, Зіна буде обурюватися тим, що сусідів зверху – «Порш-Кайєн». Якщо Іван купить «Порш-Кайєн», Зіна захоче, щоб «Порш-Кайєн» був під дупою конкретно в неї, а чоловік їздив би на щось інше. Якщо і це бажання здійсниться – Зіна захоче автомобіль з шофером, охороною та мигалкою … Втамувати заздрість неможливо. Так як скільки б у тебе не було грошей, завжди знайдеться хтось ще багатшими тебе. А якщо – раптово – ти опинишся найбагатшим у світі, заздрісна дружина негайно поставить тобі в докір твій солідний вік, важкий характер і немодний зовнішній вигляд. Особливо показово ця риса нашої опозиції проявляється в обговоренні ціни бензину. Навіть у неповному списку з вісімдесяти країн у Росії мало не найдешевший бензин. Як мінімум, у сімдесяти восьми країнах бензин коштує значно дорожче, ніж в Росії: http://fritzmorgen.livejournal.com/39462 Проте, країни, в яких бензин коштує дорожче, «незгодних» не цікавлять зовсім. Вони знаходять країну, де бензин коштує 60 копійок, і вимагають, щоб в Росії він коштував стільки ж. Яким чином цього можна досягти, їх не хвилює зовсім. Якщо хтось десь їсть ситніше, значить Росія – погана, погана країна. Таку опозицію буде правильно називати «ковбасної опозицією», за аналогією з «ковбасної еміграцією». Викажу, мабуть, чітке визначення. Ковбасний опозиціонер – це опозиціонер, який вважає Росію поганою країною на тій підставі, що існують більш ситі і упорядковані країни. Особисто мені подібна позиція здається не тільки по-людськи огидною, але і безперспективною. Так як заздрісний людина задоволена не буде ніколи. Якщо ковбасний опозиціонер переїде в багату Німеччину, він буде незадоволений турками і екологами. Якщо ковбасний опозиціонер переїде в моноетнічну Японії, він буде бурчати з приводу цін і стагнації. Якщо ковбасний опозиціонер переїде в США, він буде незадоволений безробіттям і зовнішнім боргом … Яку країну не візьми, обов’язково знайдеться купа способів обуритися, порівнюючи її з іншими країнами. Тим не менш, я зовсім не хочу сказати, що про статистику треба і зовсім забути. Зрозуміло, дивитися на статистику потрібно – хоча б для того, щоб розуміти, де ми знаходимося зараз і в який бік рухаємося. Просто для порівняння все ж варто брати чи минулі періоди або, як варіант, країни своїй ваговій категорії. Росія, нагадаю, входить до групи BRICS, куди крім неї входять ще Бразилія, Індія, Китай і ПАР. Ось трохи цифр. 1. За останні десять років рівень видобутку нафти виріс з 324 до 495 мільйонів тонн. При цьому за оцінками експертів поточний рівень видобутку протримається ще протягом приблизно 20-30 років. http://cyclowiki.org/wiki/Запасы_нефти_в В умовах сучасного світу, коли електроенергії постійно не вистачає, а «зелені», до того ж, ще й домагаються закриття АЕС по всьому світу, наша нафта гарантує нам, як мінімум, 20 років стабільного розвитку. 2. При цьому ми не тупо женемо за кордон сиру нафту: ми з кожним роком збільшуємо обсяг переробки нафти. У 2000-му році ми переробляли 173 000 000 тонн, в 2008-му році – вже 237 мільйонів. Зросла і глибина переробки нафти – з 70-ти до 72-х відсотків: http://www.complexdoc.ru/ntdtext/533288/1 3. Розвивається металургія. Виробництво сталі вже повернулося на радянський рівень. Якщо в 1998-му році ми виробили менше 45 мільйонів тонн сталі, то в 2008-му році – вже 68 мільйонів тонн. http://ru.wikipedia.org/wiki/Металлургия 4. Різко покращилася ситуація з сільським господарством. У 2008-му році було зібрано 108 мільйонів тонн зернових культур – це найбільший урожай з 1990 року. Нагадаю, що внутрішнє споживання зерна в Росії становить 72-74 мільйони тонн. http://ru.wikipedia.org/wiki/Сельское_хо Спеціально для слоупоков, мораторій на експорт зерна, який був введений після торішньої посухи, знімається з 01 липня, відповідний указ вже підписано: http://www.lenta.ru/news/2011/05/28/puti Вельми непогано справи йдуть і з м’ясом. У 2010-му році ми вийшли на сьоме місце в світі за обсягом виробництва курячого м’яса. Poultry International прогнозує, що до 2012 року Росія може практично повністю забезпечувати себе курячим м’ясом, звівши частку імпорту до 10% від обсягу споживання, що дозволить нам остаточно розпрощатися з «ніжками Буша»: http://www.voanews.com/russian/news/russ 5. У 2009-му році ми зайняли четверте місце в світі з книговидання, випустивши 128 000 назв книг і брошур: http://www.eg-online.ru/article/102917/ Для порівняння, в 2000-му році було всього лише 60 тисяч найменувань: http://www.sostav.ru/news/2007/09/27/2r/ Що характерно, росіяни залишаються однією з найбільш читаючих націй. Ми входимо в десятку самих читаючих країн світу: більше нас читають тільки чехи, єгиптяни і деякі мешканці Азії: http://www.rian.ru/spravka/20080611/1108 Не впевнений, що потрібно вкотре згадувати про витісняє книги Інтернет. Тим не менш, зазначу, що за останні вісім років середньомісячна аудиторія Інтернету в Росії збільшилася з п’яти до сорока шести мільйонів чоловік. 6. Тривалість життя продовжує зростати. Очікувана тривалість життя чоловіків за останні п’ять років впритул наблизилася до радянських рекордів – вона піднялася з 59-ти років у 2006-му до 64-х років у 2011-му. Зараз до пенсії доживають в середньому двоє чоловіків з трьох, при цьому дожили живуть на пенсії ще 13 років. Жінки ж і зовсім перекрили радянські рекорди і живуть зараз цілком цивілізовані 75 років: http://expert.ru/expert/2011/10/zhiv-kur 7. За розміром ВВП на душу населення ми випереджаємо інші країни сильно BRICS. http://ru.wikipedia.org/wiki/Список_стра Росія: $ 16’161 Для порівняння – в 2000-му році ВВП на душу населення в Росії становив лише $ 7’627, тобто, був більш ніж в два рази нижче, ніж зараз: http://7696724.mobi/vvp-na-dushu-naselen 8. Частка населення, яке відноситься до середнього класу, продовжує зростати: до 2008-го року до середнього класу вже ставився 21% росіян. http://www.kommersant.ru/doc/847473 Нагадаю, що до середнього класу (якщо для нього взагалі можна використовувати формальні критерії) відносять сім’ї, які мають автомобіль, заощадження і можливість регулярно виїжджати на відпочинок за кордон. За оцінками фахівців, через десять років до середнього класу в Росії буде ставитися кожний другий. 9. До речі, про автомобілі. У 1990-му році в Росії було 9 мільйонів автомобілів. У 2000-му році – вже 20 мільйонів. У 2010-му році – 33 мільйони. http://www.rokf.ru/auto/2010/09/07/10591 За кількістю автомобілів на душу населення ми займаємо 53-е місце – нашими сусідами в рейтингу є ПАР і Сінгапур: http://joeck-12.livejournal.com/20208.ht При цьому, наприклад, в Китаї автомобілів на душу населення приблизно в 15 разів менше, ніж у нас. 10. І, нарешті, про пенсії. Середня пенсія в 2011-му році – 8’780 рублів або 23% від середньодушового ВВП. Середня пенсія в 2000-му році – 880 рублів. Або … 5% від середньодушового ВВП. Це означає, що на пенсії виділяється зараз значно більша частка бюджету, ніж раніше. Для порівняння: у Китаї пенсію отримують тільки чиновники і ще деякі привілейовані категорії населення. При цьому навіть ті, кому пощастило отримувати пенсію, отримують не особливо багато: середня пенсія в Китаї – 75 доларів. Ніяких пільг пенсіонерам у Китаї не передбачено: http://www.401k.ru/2009/08/pensionnaja-s Загалом, спокійний розбір цифр показує, що життя в Росії налагоджується. За останні десять років ми стали жити заможніше, тривалість життя збільшилася. Тенденції теж непогані – ще років через 10 спокійного розвитку ми станемо досить заможною країною. Однак, зрозуміло, завжди можна знайти країну, в якій жеруть на золоті і катаються на бентлі прямо зараз. Хоча б ту ж Норвегію, якій пощастило експортувати в 15 разів більше нафти на душу населення, ніж Росії. Тому я вважаю, що буркотунів з «ковбасної опозиції» можна сміливо посилати куди подалі: задоволеними вони не будуть ніколи. Право на увагу має тільки опозиція, яка здатна на конструктивні і продумані пропозиції. На що-небудь типу «давайте знизимо податки на бензин, а утворився дефіцит покриємо за рахунок зниження пенсій». Або «давайте оснастимо кожного чиновника налобной вебкамерой, щоб йому було складніше красти». Наостанок нагадаю одну архетипічних історію, яку весь Живий Журнал обговорював в кінці березня: http://kukmor.livejournal.com/476677.htm «Сиджу я, працюю, тут приходять дівчата, які сидять в кімнаті зі мною, і починають обговорювати звістку. Виявляється, ось що сталося. З відділу узгодження договорів звільняється жінка, трохи за тридцять, є дитина, чоловік. В її родині було все добре: люблячий чоловік, красуня дочка чотирьох років, своя квартира, відпочинок два рази на рік за бугром. Але тут вона знайомиться з мужиком, дохід якого на порядок більше, ніж у її чоловіка, він їй практично відразу пропонує заміж, вона тут же погоджується, подає на розлучення з чоловіком і йде до нього, дочку забирає з собою. З роботи звільняється (як раз це відбувається зараз). Ще б пак: він же їй подарував каблучку вартістю в три її окладу, тепер їй не треба працювати. Начебто б ситуація, яких багато, але вразило не це, вразила реакція жінок з роботи. Вони дружно її вітають, приходять до неї косяками, причому всі – від 20 до 55 років. Цілуються, бажають щастя та успіхів, закочують очі, відкрито говорять, що заздрять їй. У всьому звинувачують її чоловіка: це він, козел, не може заробити більше, щоб утримати таку королеву як вона, вона втратила час на нього і так далі. А чоловік, судячи з усього, зрозуміти не може, що відбувається, навіть до тещі прибіг, намагався з її допомогою дружину напоумити. Юристка з юридичного відділу радять як повністю забрати квартиру куплену в шлюбі. Кажуть, що потрібно позбавити чоловіка батьківських прав, а той чудовий чоловік повинен її доньку удочерити. Я не вигадую, сам в @ хуе, як і багато мужиків з роботи. На питання про совість і моральності жінки відповідають, що хлопи не може зрозуміти тонкість жіночої душі ». Якщо ви заглянете в коментарі до Ніязов, ви виявите там купу гніву на адресу «дешевих повій», «жадібних стерв» і «пристосуванства». Однак я в упор не можу зрозуміти – чому ж принципово відрізняється «ковбасний опозиціонер», запекло ФАПу на норвезькі зарплати, від практичною дами з ось цієї сумної життєвої історії. Джерело – http://fritzmorgen.livejournal.com/40039
|