Якщо люди, які начебто хочуть щось поміняти у своєму житті, але бояться змін. У такому разі змін і не буде. Тому що звідки їм тоді взятися. Тобто люди, які живуть ось цим принципом «лише б не було війни», ці люди не зжили в собі цей дитячий страх. Відбивається свобода волі, дії, бажання що-небудь робити.
Як зазвичай проходить соціалізація у таких людей? Дитина в процесі свого дорослішання намагається робити якісь дії, займатися чимось, проявляти якісь інтереси. Але його постійно б'ють по руках. Він намагається щось зробити, так мало того що його не хвалять, замість цього йому кажуть «а якого хрону ти займаєшся цієї нісенітницею, ось я у твоєму віці!», То у дитини зникає взагалі усіляке прагнення елементарно продовжувати займатися і намагатися зробити що щось нове.
Плюс до цього постійно говорять, що аби не було війни, «не треба цим займатися, це все небезпечно». Прописуються всі ці негативні розумові програми. Виникають всілякі розумові паразити і контр-програми, які гальмують розвиток людини, причому гальмують на корені. Обрубують всяке бажання дій. Постійно говорять про те, що ось цим не варто займатися, у цьому ти дивідендів не отримаєш, ось це просто небезпечно робити. І людина приходить до того, що краще взагалі нічого не робити, і краще тупо сидіти на жопі.
Знову-таки, не треба це плутати з моментами релаксації, про які я вже багато писав. Що деякі види діяльності вимагають акумулювати свої зусилля, тобто причесати свій розумовий процес.
А тут інше питання, тут з'являється таке стійке переконання, що краще просто плисти за течією, якщо воно є, а якщо протягом немає, то краще взагалі не рипатися і не створювати його. Просто розслабиться і баражували в прибережних водах, і все. Природне що слідом за цим приходить постійно накачуємо страх з боку оточуючих, що краще взагалі нічого не робити, тому що це може бути небезпечно. Це може бути небезпечно ось цими-то наслідками, а це може бути небезпечно тими-то наслідками. Причому людина перестає віддавати собі звіт, що будь-яке його дію, в принципі, навіть, просто вийти в магазин за хлібом, і то може бути небезпечним.
Я не знаю статистику, скільки гине на дорогах у всіляких ДТП, чи просто переходячи дорогу в недозволеному місці. Чомусь вважається, що машину водити менш небезпечно, ніж наприклад, відкривати свій бізнес. Тому що відразу прийдуть рекетири з дрімучих 90-х, а держава обов'язково почне душити податками. Людина постійно страждає цим анальним обгородження, боїться якихось абсолютно ілюзорних речей. І, природно, що всілякі спроби пройти купу тренінгів з ведення бізнесу, не призводять до яких би то не було позитивних результатів. Тому що в людині немає головного, в ньому немає першооснови. Людина постійно намагається подолати якісь внутрішні бар'єри. До тих пір поки вони не будуть усунені, то ніяких об'єктивних матеріальних результатів у життя не буде.