Часто доводиться в инете натикатися на таку думку “громадяни, що перебували на окупованій території під час війни після звільнення вважалися ворогами народу або піддавалися репресіям”

Я завжди стояв на позиції, що це повна нісенітниця, правда, переконати нинішніх “історіков’” складно.
Іноді приводив у приклад свого двоюрідного діда – був покликаний на фронт. Захищав Севастополь. У грудні 1941 р. потрапив у полон. Біг. Повернувся в своє село. Влаштувався працювати в німецький клуб – грав на баяні. Після звільнення в 1944 році пройшов перевірку, був знову зарахований до лав Радянської армії і війну закінчив у Берліні. Жодного разу до кінця його життя в 1987 р. ніхто його ні полоном, ні роботою в німецькому клубі не дорікав.

Ні, не вражає. Кажуть, рідкісний випадок, дрібна сошка, проскочив ..

А якщо взяти такий варіант?

Газета “Львівські вісті” грудня 1942

У львівському національному театрі дається концерт. Акомпанувати скрипалеві буде професор Роман Сімович

Сімович Роман Аполлонович (р. 28 II 1901, р. Зняття, нині Івано-Франківської обл.) – Рад. композитор, педагог. Засл. деят. позов-в УРСР (1954). У 1933 закінчив композиторський, в 1934 – фп. ф-т Празької консерваторії, в 1936 – Школу вищої майстерності в Празі, де по композиції займався у В. Новака. У 1936-44 викладав муз.-теоретич. дисципліни і гру на фортепіано. в муз. ін-тах ім. Н. В. Лисенка у Дрогобичі та Станіславі (нині Івано-Франківськ) (філії Львівського Вищого муз. Ін-ту ім. М. В. Лисенка), з 1944 – у Львівській консерваторії (з 1963 професор; в 1966-71 зав. кафедрою історії музики). Один з видних укр. композиторів-симфоністів. Більшість його произв. відображає глибокі зміни в житті народу Зап. Україна після возз’єднання її з СРСР, образи героїчного минулого. У своїй творчості використовує фольклор Зап. Україна.

Вогнезахисні покриття: вогнезахисна обробка.