Ви не ловили себе на думці,
що від підсвідомо намагаєтеся триматися подалі від чужого горя або від чужого болю?
Це зрозуміло – людині не хочеться порушувати внутрішньої рівноваги і відмовлятися від легкого стану буття. Чужа біль вимагає співчуття. І ще – допомоги. Тобто якихось додаткових зусиль. А воно нам навіщо?
У Швейцарії живе інвалід по імені Фабіан. Він дуже самотній. Окрім соціальних працівників загалом нікому не потрібен. Коли він намагається заговорити з кимось на вулиці – люди шарахаються від нього. Та що говорити! Коли він просто їде в автобусі, з ним поруч ніхто не поспішає сідати.
Тоді Фабіан купив костюм ведмедя, надів його і вийшов на вулицю Берна. Він ходив серед людей, які посміхалися йому і кидалися в обійми. Тобто ведмедя він любили більше, ніж людину. Ця емоція не вимагала зусиль.
Цю сценку побачили тележурналісти місцевого каналу і вмовили Фабіана знятися в ролику. Йому навіть грати нічого не довелося – він просто був сам собою.
Мені теж іноді хочеться надіти костюм ведмедика і вийти, наприклад, на Арбат. Якщо менти не затримають – випробувати масу позитивних емоцій, який іноді не вистачає.
Як Фабіану …