Ось дивився вчора ввечері американський документальний фільм про польоти на Місяць і ні разу не тільки не побачив Вернера фон Брауна, але навіть не почув його імені. Хоча якби не його геній, Місяць і зараз залишалася б недосяжною для ноги людини. До 1960 року фон Брауна в США фактично не допускали до участі у великих космічних проектах – сподівалися на американських конструкторів, а вони облажались навіть з першим супутником: ракета ВМФ змогла піднятися всього на один метр. Остаточно зробили ставку на фон Брауна, тільки коли зрозуміли, що програють космічну гонку СРСР. А якби з самого початку американськими космічними проектами керував фон Браун, хрін би наш Гагарін був першою людиною, запущеним в космос. Ну а його остання ракета Сатурн-5 навіть для нашого часу фантастика – неперевершена міць і жодної аварії. Адже і спроектована і побудована в 60-і роки, за часів допотопних комп’ютерів.
Та, власне, вся світова космонавтика грунтується на його винаходах. У 30-40-і роки фон Браун випереджав інших ракетобудівників років на 15-20. Конструктори з команди Королева вчилися, копіюючи його Фау-2 за допомогою полонених німецьких інженерів.

Вернер фон Браун і його дітище Сатурн-5.