“Безглуздий видався день. Безглуздий день дурного місяці ідіотського року …”
(Роман “Хроніки механічного птаха”, Харукі Муракамі, 1992-1995 рік)

“La Russie ne boude pas; elle se recueille” – “Росія зосереджується …”
(Депеша міністра закордонних справ в російські посольства за кордоном,
Олександр Горчаков, 1856 рік)

“Росія зосереджується – виклики, на які ми повинні відповісти”
(“Програмна” стаття голови уряду РФ, кандидата в президенти,
газета “Известия”, Володимир Путін, 2012 рік)

Ура, найбільш депресивний день року позаду, а що ж тоді попереду – “сто років самотності”, вічний патріархальний імперський ізоляціонізм?! “І нудно, і сумно, і нікому руку подати”, – саме цей самий сумний день нового року, депресивний понеділок, якщо вірити “британським вченим” (мем і клінічний факт) з Університету Кардіффа, обрав президент колишній, щоб стати президентом майбутнім. Не можна увійти в одну річку двічі, але, якщо ти з неї, по суті і не виходив, як В. Путін, то чому б і не спробувати втретє, навіть якщо твоя перемога виявиться “пірровою”, а твій незламний політичний капітал вже знецінюється, “проіржавів”, і не рівна година, налетить на айсберг або сяде на мілину, або “політична негода” зробить свою справу, і … – Затоне “Національний Лідер” як “Титанік” чи, “обернулася італійської” Булгарією “- Costa Concordia, по дикості і безглуздості події, в т.ч. помилок і злочинної безпечності екіпажу (команди), – катастрофи, що потрясла світ, хоча до щастя, обійшлася начебто без великої кількості жертв в чорний лінь, п’ятниця 13.

Обійдеться чи без великої кількості жертв відхід з політичної арени самого В.Путіна? Це неминуче … Багато і води витече, часу пройде … У цьому віці для В.Путіна самий час не про своє царському “третій термін”, а про онуків і онучок задуматися. 60 років ось-ось виповниться, а народу не те, що про онучок, але навіть про рідних дітей, дорослих дочок В.Путіна нічого не відомо, як і про його дружину, Людмилі Путіної. Тільки чутки: то про чернечий постриг подружжя, то про її поганому самопочутті, то про позашлюбних дітей і численних молодих коханок прем’єр-міністра, яких він встиг обрюхатіть. Не густо, некрасиво, не красить претендента, – як і його спойлера, амбітного блядуна, нерозбірливого в статевих зв’язках, що ганьблять його, – мільярдера М.Прохорова, який назвав всіх суперників В.Путіна щодо президентських вибором – “старцями”. А ВВП, стало бути “не старець”, та й сам “куршевельський блядун” той ще Ржевський?! До речі, найщасливіший день у році розраховується за тим же критерієм. і, випадає, як правило, на період літнього сонцестояння, – у минулому році він припав на 17 червня 2011 року, а у В.Путіна з Д.Медведєвим він обернувся 24 вересня.

“Росія зосереджується” – відома фраза Олександра Михайловича Горчакова, написана ним у депеші, розісланій в кінці серпня 1856 року в російські посольства за кордоном. Послам пропонувалося довести зміст депеші до відома іноземних урядів. Депеша була відправлена ​​незабаром після поразки Росії в Кримській війні і підписання Паризького мирного договору. У ній були викладені основні принципи зовнішньої політики Російської імперії в той період, а саме: відмова від подальшої підтримки принципів, затверджених Священним Союзом та активної участі в міжнародних справах. Депеша викликала бурхливу реакцію в Європі. Іноземна преса писала, що Росія готується до нової війни. 16 січня 2012, напередодні президентських виборів, Володимир Путін опублікував статтю в газета “Известия” під назвою “Росія зосереджується – виклики, на які ми повинні відповісти” … Парафраз і зв’язку неможливо не помітити. Однак, час та історичні паралелі свідчать, на жаль, не на користь “князя Володимира Володимировича”, котрі вважають себе “героєм нашого часу”, скомпільованого текст і відсилання до великого князя, канцлеру, ведучому свій рід мало не від Рюрика. Або еліта “пітерських чекістів” себе від “Рюриковичів” вже веде, а “ленінградська школа КДБ” як той самий Ковчег?!

Нудна стаття “Росія зосереджується – виклики, на які ми повинні відповісти” вийшла у В.Путіна, – пронафталіненого минулими інвективами великодержавної імперської та радянської політики, розмита, припудрена мантрами минулих заслуг. Якщо таке писав сам В.Путін і / або його радники, то як же далеко вони від народу, як надовго відстали від адекватного сприйняття часу, проголошуючи заслуги минулого В.Путіна – як гаранта збереження завоювань і досягнення нових успіхів. Від великого до смішного – один крок, навіть, часом, менше. І D.Путін дріботить туди швидкими кроками. Свідомо і несвідомо не розуміючи, не представляючи, не відгукуючись на насущні вимоги та виклики поточного моменту і трендів епохи. В його уяві революція виникає через нелагідності, корупції, протистояння, конфлікту еліт між собою, а “освітній драйв” молодих фахівців, зростаючий середній клас (куди не увійшли в поданні В.Путіна – ні менеджери, ні айтішники, ні бізнесмени), основа якого почерпнута з радянських монографій 70-80-х – вчителі, лікарі, кваліфіковані робітники з хорошими зарплатами та високими запитами – так є або має бути, за рахунок чого?! Їм створиш 25 млн.рабочіх місць (звідки?!), – Вони і заткнуться в єдності об’єднують цінностей навколо держави і влади. Що за маячня, Володимир Володимирович, – “дядя, ти дурак”?!

“… І тут я ще раз хотів би сказати, чому дав згоду балотуватися в 2012 році на пост президента Росії. Не хочу і не буду принижувати чиїх би то не було заслуг у становленні нової країни. Їх було чимало. Але фактом залишається те , що в 1999 році, коли я став головою уряду, а потім і президентом, наша держава перебувала в стані глибокої системної кризи. І саме та група однодумців, яку судилося сформувати і очолити автору цих рядків, спираючись на підтримку абсолютної більшості громадян, на національне єднання навколо спільних завдань, вивела Росію з тупика громадянської війни, переламала хребет тероризму, відновила територіальну цілісність країни і конституційний порядок, відродила економіку і забезпечила протягом 10 років один з найвищих у світі темпів економічного зростання та підвищення реальних доходів наших людей .. . “, – пише В.Путін в 2012 році.

Глава Чечні, президент Рамзан Кадиров, коментуючи статтю прем’єра Володимира Путіна, опубліковану 16 січня в газеті “Известия”, назвав її “промовою патріота, який чесно і самовіддано служив, служить і буде служити своєму народові, своїй країні”. Ну, зрозуміло, а як інакше оцінювати її президенту Чечні, території, по суті, яка виграла у Росії другу чеченську війну, в яку вливаються колосальні кошти (не контрибуція, немає?). Що далі – Росія зосереджується і закривається від світу, В.Путіним обраний курс на політичну та соціально-економічну ізоляцію?!

Цікаво, хто-небудь за межами Москви і Санкт-Петербурга (і в масі своїй населення цих столиць), а також “крутих робітників з Нижнього Тагілу” того ж думки про досягнення путінської пори?! Чому ж тоді треба поспішно повертатися, підміняти Д.Медведєва, який, виходить, лоханувся і все розвалив?! Д.Медведєв, який підписав у цей самий депресивний день в році нехай незрозумілий, не до кінця прописаний, що залишає грунт для волюнтаризму і перекручених тлумачень, законопроект для Держдуми про повернення прямих виборів губернаторів від партій і самовисуванцями, скасованих В.Путіним в 2004 р., як говорилося донедавна – на десятиліття, тому що Росія до їх відновлення ще не готова, – не прав, а Росія раптом … виявилася готова?! Що трапилося, чому так швидко керівництво змінило позицію?! Чи це не відлуння сфальсифікованих виборів в Держдуму і масових протестів на Болотяній площі, проспекті Сахарова, др.местах?! Віра у власну непогрішність і державний патерналізм обертається неприкритою брехнею, суспільству нав’язується діалог в тих формах і тому форматі, який вигідний владі. Тому ні в її передвиборну риторику, ні запізнілим і безвідповідальним, застарілим обіцянкам В.Путіна не віриться. Слова Х.Муракамі можуть бути адресовані В.Путіну:

“Все-таки людина не розвивається з віком, хоч трісни. Характер формується років до двадцяти п’яти, і потім вже, як не бийся, себе не переробиш. Далі залишається тільки спостерігати, наскільки навколишній світ відповідає твоєму характеру … Страшно втомитися … – це коли різні куточки твоїх почуттів стають незрозумілими тобі самому. І ти починаєш жаліти себе і злитися на оточуючих. А вже через це – злитися на себе і шкодувати оточуючих … Ну, приблизно так … “
(Роман “Країна Чудес без гальм і Кінець Світу”, Харукі Муракамі, 1985 рік)

PS …

Дату самого сумного дня в році вперше визначив вчений Кліфф Арналл. Математична формула нещастя, виведена ним, складається з шести елементів: погода (W), борг (D), показник часу, що пройшов після Різдва, показник часу, що пройшов з моменту, коли людина дала собі новорічні обіцянки, а також низька мотивація і відчуття необхідності прийняття негайних рішень. У той же час вчені закликають радіти життю і дають п’ять способів, які допоможуть уникнути депресивного стану і стати більш щасливим.

“1. Акцентуйте менше уваги на проблеми і на людей, яких ви не любите. Це створює прірву між вами і оточуючими. Замість концентрації на проблемах пробуйте” будувати мости “- спілкуватися з оточуючими людьми і разом дружно працювати на одержання гарного результату. 2. Подивіться навколо і подумайте, що конкретно ви можете взяти у свої руки. Зробіть акцент на деталях. Вони зможуть вплинути на вашу мотивацію. 3. Визначте, що необхідно змінити і змініть це. Для цього запитайте себе, що б ви хотіли бачити по-іншому ? А потім напишіть п’ять різних способів для досягнення вашої мети. 4. Дайте оцінку своєї мотивації за шкалою з 10 балів. В ідеалі вона повинна скласти 7 балів з 10. Якщо ваша мотивація нижча, то знайдіть спосіб, як її підвищити. 5. Визначте , що у вас виходить найкраще, подобається на вашій роботі і з ким найбільше подобається працювати. Подумайте, як ви можете створити в житті більше моментів, в які ви відчуваєте себе щасливим.
(Http://www.rbcdaily.ru/2012/01/16/cnews/562949982538211)

NB …

“Якщо якийсь шанс хоч на один відсоток вище інших – пробуй його. Як у шахах. Тобі ставлять шах – ти тікаєш. А поки тікаєш – противник, можливо, допустить помилку. Адже від помилок не застрахований ніхто, навіть найсильніші гравці” … “Я не зможу вбити своє” я “… Яким би важким, яким би похмурим це” я “часом не здавалося, – попереду ще будуть дні, коли воно підставить свої крила вітру і, танцюючи в небесах, точно птах, побачить Вічність”. .. “Що не кажи, а справедливість застосовна тільки в страшно обмеженому світі. Але зате – до всього життя відразу. Від равлики і скобяной лавки – до шлюбу. І навіть якщо моя справедливість нікому не потрібна, нічого іншого я запропонувати все одно не можу. В цьому сенсі вона схожа на кохання. Але те, що хочеш віддати, далеко не завжди збігається з тим, що від тебе чекають … ” (Х.Муракамі. “Країна Чудес без гальм і Кінець Світу”)