В дитинстві, разом з «Айвенго» і «Стріли Робін Гуда» улюбленими були так само «Пітер Пен», «Не залишай» і ще декілька фільмів таких же (нині) старих добрих – радянських.
Моїм синам вони теж подобаються, ось тільки їх інтерес також захоплює «Гаррі Поттер» і «Хроніки Нарнії», та настільки, що Олег періодично вдає з себе, то Короля Пітера («Хроніки Нарнії»), то носиться по квартирі з криками «ку -ка-рі-ку »- це він грає в Пітера Пена, а то разом з Альошкою або кожен окремо залазять на турнік і сидячи на перекладині, заявляють:« Я Гаррі Поттер »(це Лешкіно улюблена забава)
Ось і сьогодні, в черговий раз перед відходом до сну, у нас був дружний перегляд «Пітер Пена», у кожного з них є свої улюблені епізоди. У Олега це «кукуріку», у Лешко пісня русалок, яку він може переглянути n-кількість разів поспіль (такий же честі удостоївся ще тільки мультфільм «Ноги, крила і хвости»).
Мальки дивилися фільм, підспівували кожній пісні, кілька разів поспіль прокрутили про русалок, а потім (оглядали вони фільм вже в ліжечках) на фінальній пісні Олег поклав голову мені на коліна і мовчки слухав її. А я тихенько підспівувала і по щоках котилися сльози … «А у дитинства немає минулого, і можливо з цього так нескінченно щасливо воно» (с) …