Я не є членом “Єдиної Росії”, але в останні місяці кілька разів брав участь в обговоренні того, як її модернізувати.
Оскільки сьогодні з’їзд цієї партії (в якості одного з гостей я там буду), присвячений саме цьому питанню, і завдання така перед “Єдиною Росією” дійсно варто, викладу тут (в стислому вигляді) свої міркування з цього приводу, висловлені раніше в непублічному режимі.
Головна проблема “Єдиної Росії” не у відсутності внутрішньопартійної демократії та альтернативних виборів, хоча і це, звичайно, необхідно завести. Вчора я про це говорив на передз’їздівської дискусії в Манежі.
КПРС, як відомо, у своїй внутріпартійного життя керувалася принципом “демократичного централізму”, який прямо (в програмі та статуті партії) припускав “виборність всіх органів партії знизу доверху”. Зрозуміло, на папері і в теорії передбачалася виборність на альтернативній основі. Інакше навіщо вибори взагалі?
Тобто інститут виборів в КПРС існував. Однак життєва і політична реальність призвела до того, що інститут існував, а реальних виборів, тим більше альтернативних, не було.
А коли вони (за Горбачова) з’явилися, то партія впала сама.
Якщо є можливість рекрутувати на посту розумних і принципових людей без виборів, то можна успішно існувати і без них.
А альтернативні вибори для того, щоб вони не вихолостили (як в КПРС), повинні починатися з голови, тобто з альтернативних виборів голови партії. Якщо немає цього, то все нижчестоящі партійні начальники так чи інакше будуть діяти за алгоритмом вищестоящого. Навіть і при наявності відповідного інституту.
Отже, головна проблема “Єдиної Росії” не в цьому.
У неї три головних проблеми.
Перша – проблема лідера.
Друга – проблема ідеології.
Третя (особливо важлива в наш час загальної і тотальної прозорості і максимальної публічності політики) – проблема іміджу.
ПРОБЛЕМА ЛІДЕРА
До останнього часу ні члени партії, ні дивляться на неї з боку, взагалі не розуміли, хто у ЕР лідер, хто головний начальник? Чи то Путін, чи Медведєв (на останніх виборах в Думу), чи то Гризлов? Тим більше, що говорили ці люди часом прямо протилежні речі.
Тепер ясно, що глава (і лідер?) Партії Дмитро Медведєв.
Але це лише необхідна умова. А достатнім є те, щоб в масі своїй члени партії і вже точно весь її актив поділяли ідеї і підтримували (щиро) дії лідера. Чи може сьогодні “Єдина Росія” стверджувати, що ідеї, слова і справи Медведєва поділяються і підтримуються більшістю членів партії? Звичайно, ні.
Отже, цього необхідно домогтися.
ПРОБЛЕМА ІДЕОЛОГІЇ
Партійні програми ніхто сьогодні не читає, а промови партійних лідерів після з’їздів ніхто не перечитує.
Якщо у ЕР виражена в десяти-дванадцяти коротких і ясних тезах і в п’яти-шести яскравих гаслах ідеологія?
Ні. І доказ тому, що ніхто – ні рядові члени партії, ні її формальні лідери або тіньові ідеологи, ні тим більше опоненти ЕР і просто виборці не можуть ці десять-дванадцять тез і п’ять-шість гасел відтворити взагалі, а в однакової формі – тим більше .
Отже, ідеологію слід завести і сформулювати. Корисна річ.
А поки у свідомості широких виборчих мас і тим більше в свідомості опонентів ЕР її ідеологічна еклектика (сум’яття, мішанина, невнятіца тощо) замінюється (підміняється) або відсебеньками, або зловмисними (по відношенню до ЕР) симулякрами, що приписуються цієї партії.
В ЕР існують три або чотири (я сам заплутався) ідеологічних платформи. Причому рядові члени партії не розуміють, якої платформи дотримуються раніше численні, а нині єдиний лідери партії.
Можливо, ЕР потрібно провести загальнонаціональну внутрішньопартійну (але публічну) дискусію і зупинитися на чомусь одному. Або ввести (якщо до ясності ще далеко) посади трьох рівноправних заступників голови партії від кожної платформи. І так само – в третинної пропорції – формувати абсолютно всі керівні партійні органи.
ПРОБЛЕМА ІМІДЖУ
Імідж у “Єдиної Росії” жахливий.
Точніше – його немає. Бо тільки цим можна пояснити те, що приклеєний ворогами ЕР ярлик Партія злодіїв і шахраїв “Єдина Росія” ніяк не може від себе відліпити. І, здається, навіть і не збирається це зробити.
Припустимо, відліпити вдасться. А чим його замінити (в масовій суспільній свідомості і в свідомості і устах опонентів)? Нічим.
Доказ цьому (одне з) те, що партійні дотепники навіть звуть себе партією Живчик.
Тобто дотепно, звичайно, гумористичне, прикольно. Але гумор цей нагадує гумор шибеника …
Справедливо визначення ПЖіВ або глибоко несправедливо, сперечатися можна довго. Але тільки нікого ці суперечки не хвилюють. Клеймо вже є. Є імідж. І його нещадно, при повному непротивлення цьому злу насильством з боку ЕР, експлуатують (і успішно) опоненти, вороги і навіть деякі начебто союзники (типу Жириновського) ЕР.
З таким іміджем не на вибори йти, а на плаху.
Причому зміна іміджу (не ребрендинг, не тюніг, а саме зміна) не може бути вирішена зміною однієї команди піарників-распільщіков та іміджмейкерів-відкатників на іншу.
Новий імідж ЕР (якщо вона хоче вижити, а тим більше правити і перемагати) повинен народитися зсередини їй і на основі її (поки не існуючої) ідеології.
Ось власне і все (коротко).
Адресую дані рекомендації всім членам “Єдиної Росії” – в день їх партійного з’їзду.
Такі ж поради стороннього (бо ні в які партії я не входжу) можу дати й іншим партіям – якщо буде потреба й інтерес до них.
А сьогодні послухаю, що будуть говорити на з’їзді “Єдиної Росії”. Відносно цих трьох проблем. Якщо там про це взагалі будуть говорити …