Майже кожен день їздимо з І. на рибалку – я, зрозуміло, поза конкуренцією. Тепер у нас є багато тарані до пива, шкода, що пиво він не п’є, бо вічно за кермом. А я вічно поруч – вірна подруга, готова і машину витягти з багнюки, і пирогів напекти, і взагалі на все готова. Правда, чоловіче самолюбство зачеплено, і на рибалку мене брати з деяких пір не дуже-то хочуть.

А в Ебеневе вже які добу дощ – абсолютно нескінченний і по осінньому холодний мерзенний дощ. Здається, що літа не буде, а за травнем настане відразу жовтень, листопад … Навіть Скунс сидить удома – відчуває животина, що погода нельотна, і такою залишиться ще днів кілька. З нагоди мерзенної погоди захотілося навіть забратися в крісло, загорнути свої лапи в плед і зайнятися в’язанням теплих шкарпеток.
Рятують мене від меланхолії гарячий чай і зовсім літні пісні “Жарких Країн”.

Спробувала вчора розвинути в собі талант художника – як і очікувалося, нічого не вийшло, все-таки народжений повзати … Ну ви зрозуміли.

І взагалі, дайте мені стусана під зад і посадіть за підручники, бо до Госала залишилося менше місяця, а я ще ні в одному оці …