Не можу. Не йдуть з голови астраханські події.

Мені страшно. Будь моя воля, я б негайно, негайно, нехай з поліцією, насильно витягла б їх звідти і годувала примусово внтурівенно. Ця влада не варта того, щоб через неї вмирали сміливі, порядні люди. Живі вони більше можуть зробити.

Я не знаю, можливо, я не права, але їх потрібно витягувати. Вони не можуть і не припинять голодовку самі. Вони горді і відчайдушні, вони не дозволять якийсь мерзоти сказати, мовляв, подивіться на своїх голодуючих – жерти захотіли, голодувати кинули. Але не можна ж просто нарізати навколо них круги, захоплюватися і отримати ще один привід гучно обурюватися кривавим режимом. Режиму вже три тижні як наплювати, хто сказав, що на четвертій у нього прокинеться совість? Що, мітингами знову будемо влада лякати? “Ах, баюс-баюс”, – говорить ця влада і їде відкопилюватися до Італії. Не дай Бог зараз всі отримають ту саму горезвісну “сакральну жертву”, про яку так довго говорили.

Та якби хоч якась надія була на те, що вони своїм відчайдушним вчинком чогось доб’ються. Але Боже мій, кожен день, кожен день ми отримуємо підтверджують новини, що, так, вони охуелі. Так, їм насрати. І розтоптати два десятки людських життів їм нічого не варто. Ах, як я буду рада, якщо я помиляюся.

Це в нашій країні людей роками катують і вбивають в поліцейських дільницях і нічого неможливо довести.
Це в нашій країні вище церковне керівництво бажає засадити молодих безглуздих дівок на 7 років за поганий вчинок в храмі.
Це в нашій країні обласкані ті, хто пропонує стріляти, різати і спалювати тих, хто не згоден з курсом партії, уряду і РПЦ.
І що, ви думаєте в нашій країні пошкодують якихось там безвісних двадцатерих жителів Астрахані і Данко – Олега Шеїна?

Я дуже прагматична, але я б їх витягала усіма можливими способами. Я за доцільність. Живий Олег Шеїн зробить набагато більше для Астрахані, ніж неживий. Не приведи Господи, не приведи Господи.

Я дуже, дуже хочу, щоб все скінчилося добре і у них все вийшло. Але мені дуже страшно. Дуже.