Останнім часом в громадську порядку денного знову повернувся питання про об’єднання лівих в єдину партію. Сприяло цьому відразу декілька подій.
По-перше, Лівий Фронт виступив зі стратегічно правильною і своєчасною ініціативою, звернувшись до Зюганову і Миронову з пропозицією стати, в разі перемоги, президентом перехідного періоду, тобто реформувати законодавство і провести загальні перевибори. Миронов відгукнувся відразу і в повному обсязі, давши інтерв’ю Коммерсанту, Зюганов – трохи згодом і частково (Думу переобере, а від президентства не відмовиться), але зате з помпезним підписанням угоди з координатором Лівого Фронту Сергієм Удальцовим.
По-друге, сам Сергій Миронов на своїй прес-конференції 16 січня заявив, уже не в перший раз, що історично об’єднання КПРФ і Справедливої Росії в єдину ліву партію неминуче. Втім, вічним лідером комуністів це було сприйнято, як завжди, з іронією.
По-третє, ось невдача: об’єктивно кращі шанси на перемогу в президентських перегонах мають сьогодні саме ліві, що всі визнають, хто з жахом, а хто і з надією. Хоча у Миронова і Зюганова у кожного своя специфіка: другому другий тур майже гарантовано, зате перший, якщо туди потрапить, з найбільшою ймовірністю перемагає Путіна. І вибір між ними тому вельми скрутний навіть з політтехнологічної точки зору, не кажучи вже про класовий аспекті і попередньої політичній практиці.
Так що мені видається, єдиний шлях до об’єднання – це не спроба розчинити одну партію в інший. Кращий варіант – це на базі ряду партій і рухів створення єдиної РСДРП (б). У такій об’єднаної партії КПРФ виконала б роль консервативної, зате зрозумілої і масової народної партії есерів зразка початку XX століття; СР представила б аналог тодішніх меншовиків; ну а трохи менш численні, зате куди як більше Бойовиті ЛФ і Рот-фронт виявилися б бойовими революційними більшовицькими загонами. Тоді запал і вогонь в очах партійців нікуди не дінеться, а й на поспішні спроби спровокувати народ на недозрілі революційні дії теж ніхто не піде.
Тоді (б) стане не тим, чим зазвичай називають політиків у Росії, а тим, чим має бути – БІЛЬШІСТЬ!