У п’ятницю вставши, прямо з ранку
Бачу я горілки потів чарку,
Обурення ваше, друзі,
Засуньте в свою неглибоку лунку.

Я не якийсь підарас,
П’ючий махіто в штанцях коротких,
Я підарасом даю завжди в око,
На підарас я рву їх колготки.

Я горілку в п’ятницю п’ю завжди,
Горілку я пивом завжди запиваю,
Я вам не юна блядь з Орла,
Що з “Ягуаром” по життю крокує.

Я вам не киця з клубів нічних,
Що п’є шампусик по тище пляшку,
Я – плоть від плоті предків своїх,
Сплю я зі сноповязальщецей Нінка.

З Нінка ми накопичуємо вже рік на Туніс,
І тому п’ємо лише горілку і пиво,
Мені кажуть, що Туніс – заєбісь,
Мені кажуть, що в Тунісі красиво.

І тому, я не п’ю їх коньяк,
Що називається химерно “Хенесі”,
Нехай їх коньяк п’є якийсь мудак,
Чия рожа від жиру незабаром трісне.

Нехай їх “Мартіні” п’ють баби, чия груди,
Звисає без ліфа аж до коліна,
Я п’ю горілку і лише трохи,
Для запівона, трохи пінного.

Я зневажаю любителів вин,
Що на пляшку півтисячі витрачають,
Мені цієї півтисячі, якщо я один,
На тижневий запій вистачить.

Я вам, хлопці, хочу лише сказати,
Будьте простіше в своїй поведінці,
Нам же з Нінуськой на вас всіх насрати,
Горілку ми п’ємо, як і дідусь Ленін!