Сходження до вершин чистого мистецтва зручно розглянути на прикладі кіно.

Спочатку були фільми про людей. Потім з’явилися фільми про людей і не-людей, тобто планетянах і інопланетян. Інопланетяни були спочатку антропоморфні, бо кому цікаво дивитися на переживання інопланетянина, схожого, скажімо, на шматок лайна? Ні міміки, ні жесту. Далі пішли фільми, де людей не було зовсім, а були тільки інопланетяни різних видів. Незабаром з’являться й фільми з виключно неантропоморфності інопланетянами. І без субтитрів.

Але ж революція чистого мистецтва може траплятися не тільки по ту, а й по цей бік екрану! Так виникнуть і фільми без глядачів. Верхи цього напрямку будуть фільми, що створюються автором в одному-єдиному екземплярі і показуються один-єдиний раз в порожньому залі, ніким з людей не побачені. Після цього єдиний примірник повинен бути спалений.

Логічним завершенням тут повинні бути фільми без автора. Комп’ютерна програма генерує фільм, який для показу навіть не потребує залі: глядачів немає, і все відбувається тільки в комп’ютерній пам’яті. Про таких фільмах навіть ніхто ніколи не дізнається.