У мене фільми ходять косяками, пожанрово. Те над драмами ридала, потім комедіями компенсувала. І ось, після “Абатства Даунтон” в мені вже зміцнилася слабкість до гарних костюмах і великим будинкам. 1939 (Glorious 39) теж гарний і теж про аристократів британців, до того ж тримає в напрузі приблизно з середини до самого кінця.

Ніби Шошанна Дрейфус біжить, правда? В анфас актриси теж схожі. І навіть героїні, обидві бунтарки по духу. І як би не забути згадати, що обидва фільми на тему другої світової.
Тільки не читайте опис! Іноді вони маячні, не мають нічого спільного з сюжетом, а тут анотація, суха, але анотація.

А черговий фільм про клонах Не відпускай мене нічого крім відторгнення не викликав. Його навіть патлатий Кіра Найтлі не врятувала.

Не пам’ятаю настільки пасивно-депресивної картини. Або просто страшно уявити таку дійсність.
Другий сезон “Доброю дружини” давно додивилася, але враження до сих пір яскраві: Yes! Yes! Yes! )
Мамам дочок можу порадити подивитися “Мілдрет Пірс” А у фільмі “Кохання: інструкція із застосування” Мікеле Плачідо можна дізнатися тільки заднім числом. Але ти у нас був, комісар Каттані, молодий і красивий.

З новинок чекаю “Бобра” з Мелом Гібсоном, а “Меланхолія” вже навіває тугу.