За останній рік через болісні і хворобливі роздуми, а так само через що б’ють по голові факти прийшов до висновку:

Росіяни – це Националниє меншість в масі суспільства.

А грубо кажучи-російських так ускользающе мало, що кому то це дає можливість сказати, що росіян немає як народу.

Про все це говорять факти.

1. Відсутність національної макрокультури.

У населення (у нащадків російського народу) немає традицій. Немає національної гордості. Немає родових і соціальних авторитетів. Немає культури. Ні моралі. Немає сімейних норм. Немає древньої релігійної традиції. Немає інструментів спілкування та об’єднання.

2. Відсутність соціально-політичної активності в основній масі.

Події відбуваються в країні – це жахливі своєю похмурою жорстокістю і цинізмом безпредельним вчинки влади.

Системи освіти та охорони здоров’я – це однозначно, неозброєним оком видно, інститути деградуючі або реформуються як інструменти знищення та дебілізації.

Системи забезпечення правопорядку, законності і суду – це зав’язані круговою порукою банди негідників і негідників.

Відповідні ходи влади на форс-мажор, а так само на виробничо-побутові хвилювання це акти агресивного несиметричного придушення бунту.

Свавілля чиновника – безпределен.

Всі інструменти регулювання активності в соціумі, бізнесі та побуті заточені на постійно зростаючий грошовий збір.

І при всьому при цьому обиватель радіє, посміхаючись крізь намордник.

Так, є політичні організації та правозахисні об’єднання.

Це безсумнівно люди полум’яні, грамотні та ідейні.

Але чи мають всі ці зібрання потенціалом і найменшої ймовірністю до знаходження не те що б довіри маси, а хоча б до вироблення нормальної доктрини?

Я впевнений, що зараз єдина мета російської людини – це створення навколо себе якомога більшого кола просто людей.

Я впевнений, що ніколи російські самостіхійно не об’єднуватися.

Це суперечить природі.

Ніколи і ніде такого не було.
Ні в кого.

У будь-якому випадку повинен бути центр маси.

Людина має кошти, інтелект і освіту дозволяють протистояти вражою системі.

Кращі серед російських знищувалися і будуть знищуватися.

І швидше за все про ці смертях ми нічого не дізнаємося.

Тому що істинно вірний шлях не в публічному.

Тоді коли:

– Кожен день заголовки зарясніли повідомлення про теракти проти органів влади.

– Коли акти експропріації стануть буденними.

– Десь без розголосу хтось з російських бізнесменів чи меценатів буде розвивати струнку систему організації на фундаментально стратегічно вивірених принципах.

– У російську громаду будуть не кликати на повний голос, а приймати на умовах конкурсу.

– У російську громаду будуть всіма засобами, через неможливі перепони намагатися потрапити доводячи свою “російськість”

– На кожне образу буде діставатися ніж.

– За кожну безневинно (або навіть винне) засуджену російську душу буде забиратися десять душ бандитських.

Ось тоді співатиму я в серці своєму.

А поки що я буду робити те, що вважаю за потрібне для того, щоб до моменту (якщо він настане) появи лідера бути готовим.

Чого і всім бажаю.