Судакська погода до ранку 2 травня так і не виправилася, і ідея все ж скупатися в морі хоча б один раз за відпустку реалізована нами не була: (Настрої залишатися в похмурому і хододном Судаку у нас з Оленкою не було ніякого, і ми, виспавшись і дособіраются, поїхали до Сімферополя – чекати наш паровоз.

До Сімферополя їхали на маршрутці, причому без квитків. Гроші віддали водієві-татарину, і в підсумку всю дорогу з ним протрепалісь. Водила скаржився на дорогий бензин, цікавився російськими цінами на бензин, житло, і ж / д квитки, цокав язиком і порівнював ціну квитків СПБ-симфо-СПб зі своєю зарплатою. Порівняння було явно не на користь зарплати, про що він нам і розповів. Після перевалу, ближче до Грушівці, хмари над нами розійшлися, здалося сонце, і в автобусі навіть стало жарко. Над морем і горами, тим часом, продовжували висіти хмари …

Залишивши шмотки в камері схову на ж / д вокзалі, ми з Оленкою поповзли гуляти по місту. Від світлового дня у нас залишалося годин п’ять, і цього мало вистачити, щоб подивитися місто. У результаті ми з Оленкою пройшли від ж / д вокзалу до центру міста, побродили по великій і досить приємною пішохідній зоні в центрі Сімферополя, роздобули собі квитки в кіно на вечірній сеанс (“Тор” на українському, блін!), І вирушили на городище Неаполя Скіфського. По дорозі ми вийшли на пл.Леніна, де в цей час проходив велике свято: через Сімферополь в цей день пролягав шлях пробігу ретроавтомобілів, присвячений результату греків з Криму в Приазов’ї. На площі були виставлені учасники пробігу, поруч танцювали народні грецькі танці дівчата зовсім не грецького виду і виступали священики Покрутившись у машинок хвилин десять, ми все ж пішли в сторону Неаполя, загорнувши ще й до караїмської кенаси. Єдиним, що ми не подивилися в місті, виявилася мечеть: якось ми її примудрилися обійти по кривим доріжках татарських кварталів. На городище Неаполя ми з великими труднощами відшукали мавзолей одного зі скіфських царів, але навіть близько до нього підійти у нас не вийшло: територія була обнесена парканом, і там повним ходом йшли розкопки та реконструкція скіфського міста. Сунутися усередину ми не стали, і, знайшовши спуск з Петровських скель, на яких і знаходиться городище, вийшли до Сімферопольському ботанічному саду.

Ботсад більш-менш примирив нас з дійсністю, і ми з великим задоволенням витратили на нього пару годин нашого часу. Цвіло абсолютно все, і погода сприяла спогляданню квіточок набагато більше, ніж в Микиті півтора недялямі раніше. Ще гуляючи по ботсаду, ми з Оленкою перейнялися пошуком місця, де можна було б перекусити. У путівнику виявилося кілька назв бюджетних закладів, я пробив їх адреси через Інтернет (да-да, в моєму допотопному телефоні раптово виявився халявний life івський Інтернет!), І від ботсаду ми поїхали на тролейбусі прямо по одному зі знайдених адрес. Так мало того, що тролейбус зламався десь на півдорозі, так ще й обраний заклад було закрито на ремонт: (Довелося шукати більш-менш відповідну едальние вручну, і вона виявила недалеко від пішохідної зони і кінотеатру “Спартак”, в який у нас вже були куплені квитки на “Тора”. Перед походом в едальние ми відвідали гіпермаркет “Сiльпо” і закупилися їжею в поїзд (хороший гіпермаркет, до речі!), а от з едальние (під назвою “Єва”, запам’ятайте його і ніколи туди не ходіть !) все виявилося просто огидно: там нас нагодували протухлим рисом (добре хоч без наслідків) …

Подивившись “Тор” на мове і насміявшись в кіно так, що у нас захворіло посмішки, ми практично бігом добігли по нічному Сімферополю до вокзалу. Без жодних черг ми забрали рюкзаки з камери зберігання, витягли їх на перон, і просиділи в обнімку з рюкзаками ще хвилин двадцять, спостерігаючи за маневрами поїздів на станції. Потім підійшов наш паровоз, ми завантажилися в нього, практично відразу завалилися спати, і прокинулися тільки перед самим кордоном. Український митник був на цей раз зануді як ніколи, ставив багато непотрібних питань, і навіть змусив мене показати йому ніж. Але ось терпіння йому не вистачило – я шукав ніж в своєму бездонному рюкзаку так вдумливо і так нешвидко, що чекати закінчення процесу погранец не став. А дарма: деякі з вас цей ніж бачили, і прикордонник, думається мені, дуже б ним зацікавився Втім, шансів дочекатися вилучення ножа у прикордонника не було: після свого рюкзака я ще хвилин десять шукав би його в Аленкина рюкзаку, а потім знову у своєму, і теж хвилин десять Масандрівському вино в контрабандних кількостях вдалося протягнути через кордон без втрат

Додому ми приїхали 4 травня. Відпустка закінчився: (

Ж / д вокзал Сімферополя. Турсезон відкритий – подивіться на цих милих людей з рюкзачіщамі Нам же пора додому …

Пам’ятник туристу в сквері ім.Леніна, недалеко від вокзалу та СІЗО.

За Сімф бігають старенькі тролейбуси.

Собор Олександра Невського (2000-11 рр..), Будують його на місці підірваного у 1930 р. собору.

Не факт, що цього року добудують, але це буде вже скоро.

Долгоруковський монумент. Споруджений в 1842 р. на честь В.М.Долгорукова-Кримського, який командував російською армією, що взяв Крим в 1771 р.

Т-34 – пам’ятник визволителям Сімферополя від фашистів.

Руїни ресторану “Асторія” на початку сімферопольської пешеходкі на вул. Карла Маркса.

Пам’ятник Святителю Луці. Фон – представництво президента України в Криму, колишня жіноча консультація

Площа Леніна. Першотравень, дефкі танцуют’

Учасники автопробігу «Шлях Святителя Ігнатія». Ретроавтомобілі їдуть з Криму до Донецька, по шляху переселення кримських греків під управлінням св.Ігнатія в кінці XVIII ст. Ці самі кримські греки заснували місто Маріуполь, між іншим.

Сімферопольський “Арбат”.

У Сімферополі кілька пішохідних вулиць в центрі міста (Пушкіна, Маркса, Горького). Набір розваг – традиційний: кафешки, магазини, кінотеатри і т.п.

Кінотеатр ім.Шевченка.

На “Арбаті” організований роздільний збір сміття.

Черговий пам’ятник А.С.

Будинок з драконами.

Кінотеатр “Сімферополь”.

Навпаки кінотеатру “Сімферополь” – пам’ятник жертвам ОУН-УПА, залитий фарбою …

Кошак.

Провід =)

Караїмська кенаса (1896 р.). Під п’ятикутною зіркою ясно проглядається Зірка Давида.

Куполи Свято-Троїцького собору (1868 р.) однойменного жіночого монастиря, з 1996 р. – місце знаходження мощів Святителя Луки.

Каплиця святителя Луки (2001 р.). Знаходиться на місці домашній церкві, в якій він молився.

Петропавлівський кафедральний собор (1866-70 рр..).

Його дзвіниця.

Неаполь Скіфський, городище над Сімферополем. Столиця пізньоскіфської держави (III століття до н.е. – III століття н.е.). Зараз активно йдуть розкопки, добудовуються зруйновані стіни. Тут буде музей-заповідник. На фотографії – мавзолей Скілура, скіфського царя.

Решта території Неаполя Скіфського виглядає приблизно так

Вид на місто з Петровських скель на північний схід.

Вид на місто з Петровських скель на південний схід. Вдалині – гребля і сімферопольське водосховище.

Вхід в Дитячий парк.

Салгир – головна річка Криму, найдовша (232 км.), Тече з Чатир-Дага в Сиваш

Фотографії з ботсаду покажу окремо, аж у двох постах. І цими двома квітковими постами весняна кримська серія закриється …