Парламент Естонії в понеділок затвердив запропоновані урядом поправки до закону про надзвичайний стан, що дозволяють застосовувати війська і воєнізовану організацію “Кайтселііт” (Kaitseliit) для придушення масових заворушень населення. Сили оборони і “Кайтселііта” можуть бути застосовані з дозволу виконавчої влади країни.
Здавалося б – заходи цілком собі звичайні. Масові заворушення – справа серйозна, часом для їх ліквідації дійсно потрібно сила і вона цілком виправдана. Є ж і у нас там всякі омон.
Але історія народного ополчення Кайтселііт змушує замислитися. Свій початок воно бере ще в 1918 році, але розгорнулося лише в роки Другої Світової. Кайтселііт в Естонії були фактично правою рукою фашистів. Вони не просто вели антирадянську діяльність (яка в принципі є їх особистим ІМХО, напирати на котроє було б верхом нетолерантності та антілібералізма): “Після створення на території Естонії на основі договору з СРСР восени 1939 р. радянських військових баз активісти« Патріотичного союзу »і «Кайтселійт» («Союз захисту»), а також прихильники руху Вапса створили нелегальний «Комітет порятунку» для шпигунства за частинами Червоної Армії на користь Німеччини “.
Що набагато більш цікаво – 25 серпня 1943 року були сформовані каральні загони, які вели активну антипартизанської боротьбу. Фактично це були спецпідрозділу естонців-ссовцев, які виконували різного роду спеціальні операції на території Естонії. Летючий отрячд “Омокайтсе”, сформований ще на початку 1940го розстрілював євреїв і радянських активістів. Перед приходом гітелровцев його учасники (тоді ще майбутні) наділи парадну форму і вийшли зустрічати німців з криком Хайль Гітлер.
Кайтселііт нині повертається. На розвиток і фінансування цього “ополчення” Естонія не шкодує ніяких денег.Учітивая загальний контекст з перенесенням пам’ятника радянському солдату і т. п. це представляється непростим збігом … Воістину фашизм піднімає голову в країнах, найбільше від нього постраждали.
На початку травня цього року організація “Нові Люди” проводила акцію ЗАБУТІ ПЕРЕМОЖЦІ по збору коштів на передачу Естонії пам’ятника Арнольду Костянтиновичу Мері, першому естонцю, удостоєному звання Героя Совестского Союзу. Сенс був у тому, щоб нагадати і про інший бік війни, яка нині в Естонії забута. Про стороні, що перемогла фашизм. Дивлячись на розгортаються події так чи інакше дійдеш висновку, що ситуацію треба виправляти, поки не стало занадто пізно …
