Гендерний підхід порочний. Знаю. Але не можу нікуди подітися – продовжую ділити фільми, книги, дії на чоловічі і жіночі. Ознаки класичні. Якщо чоловіче, значить – впорядковане, логічне, є багато дії, використовуються дієслова. Жіноче абсолютно протилежно – хаос, емоції, описову оповідання, прикметники. За своєю суперечливою природі люблю і те, і інше, проте відкрито зізнаюся в любові тільки до чоловічого

Він відразу відповів їй. Не дав їй часу підготуватися, чекати. Так, на килимку в передпокою лежав лист від нього. Вона уявляла собі, що, якщо він відповість, якщо справді знайде час, якщо буде до цього розташований або вирішить поставити крапку в своєму творі і напише їй, вона піде з цим листом у якесь гарне місце, наприклад, морю, і відкриє його там. Але замість цього вона квапливо розкрила конверт прямо у передпокої і прочитала цілу сторінку, написану від руки

Що скажеш, Чердинцев, якщо я заведу з ним, наприклад, роман. А? “” Лара, опусти ти, нарешті, ногу! “- Чердинцева здалося, що не опусти вона цю триклятий ногу, то він неодмінно грюкне нею об підлогу, і краще всього так, щоб в підлозі залишилася вм’ятина, а нога б зламалася. “Ось, ти вже кричиш, – розвела руками Лара, нітрохи не бентежачись, – Я не знаю, що з тобою робити”.
“Наприклад, роман”. Це вульгарне “Наприклад”. Звідки у неї це вульгарне слівце? “- Стукало в голові у Чердинцева.

Здрастуй, миленька моя крива лопата для прибирання снігу. Скоро вже цієї лопатою викопають і мені могилу

Зрозуміло ж що суєта непотрібна. А порожнеча потрібна як виявилося. Люди дзен п’ють чай як останній раз в житті. Люди дзен ходять медитативно. Люди дзен дихають всім існуючим киснем. Люди дзен вмирають з посмішкою.
Я йому кажу
-Слухай, давай поговоримо, це очищає.
-Про що? Тебе нічого не стосується. – Відповідає він мені щиро.

Вчора весь день відстежувала результати виборів. Мені було дуже страшно, що переможе цей старий, який хоче продовжити війну вже розпочату і почати ще дві. І ця дура в окулярах, яка проти ведмедів і абортів. Мені було по-справжньому страшно. Я боялася, що результати подтасуют. Я боялася, що старий ввечері виграє, до ранку помре, а назавтра антімедведевая дура почне палити книги на кожному розі і введе обов’язкову молитву в школах. Про Обаму нічого не знаю.

Хлопці, вибачте, звичайно, але мені, здається, пиздец. Завтра останній день на роботі. Пропозицій – одне. За 8 кілорублей з директором-ласолюбом аналізувати собівартість продукції.

хочеться сильно вщипнути себе, щоб прокинутися. Ось і мені хочеться прокинутися від цього оніміння почуттів. Але життя одне, а життєвих трагедій багато. Мене на все не вистачить. Так що їхала акуратно, з пристебнутим ременем. Відчуваю, що ще доведеться сьорбнути в цьому житті. Іноді мені здається, що я живу довго-довго … Якщо я вже зараз так втомилася, то що буде далі.

мене нудить, ніхто не винен
я не письменник, можу не писати
щоб ніхто не запитав, чому я фотографую саме це, я не фотографую нічого
навіть якщо ніхто не бачить

Мене нудить від чоловіків, які налякані дівчатами. Красою, запахом, лініями, доглянутістю, розумом, шикарним тілом .. І всього .. А він вже боїться .. І добре б залишилися осторонь, якщо розуміють, що не викличуть інтересу і якщо крім цього нічого більше не потрібно. Так ні, наближаються і починають робити і говорити всякі капості, кривити рожи і все, щоб зробити її дурепою. ОООоооо .. яка шкода. Іноді прям хочеться штовхнути таке нікчемність ..

Дні тут стають коротшими, а друзі дивляться радісно і трохи сумно, коли я раптово міцніше ніж зазвичай обіймаю їх в кінці зустрічі – “хорошою зими тобі, друже”
Через пару ночей я прокинусь, зберу рюкзак, чмокну кожного зі своїх котів і тихо виїду

Хочу сказати, якість, яку я більш за все ціную в людях – це щире байдужість. Непідробне і не показне.
Тільки копітко вирощений в надрах власної голови егоцентризм може зробити людину по-справжньому вільним від підлості помилкового співчуття, що дає облудну надію іншим людям.
Навпаки, люди з нечистою совістю прагнуть брати участь у житті всіх навколо, розносячи по повітрю бездумні обіцянки того, що все буде добре і на повний голос заявляючи світу власне благородство.

Єдиною втіхою може служити те, що живу я добре. Але, боюся, треба жити ще краще. Піду терміново нап’юся, накурено, сходжу в бар з якимось салаги, попрошу багато грошей у чоловіка і витрачу всі на помади і сукні, а потім прийду додому і буду шити лялечок Пігот (це такі ляльки абсолютно потворні, але які продають за величезні гроші і на ці гроші роблять щеплення дітям Африки. Всім насправді наплювати на самих дітей, але це потрібно європейцям, щоб в рай потрапити)

Люди, у яких ритм життя відрізняється на 8:00, принципово не розуміють один одного. Тому якщо ваша дитина веде нічний спосіб життя, а ви денної, то проблем не уникнути. Єдиний вихід-єдиний ритм. Тоді всі інші проблеми будуть вирішені.
Якщо в країні приблизно половина людей сови, а інша половина-жайворонки-громадянська війна неминуча.

Пам’ятаєте, в шкільній їдальні сметана в склянках, зверху посипана цукром. Я її не любила, ніколи не брала ні в шкільній їдальні, ні пізніше – в стандартних общепитовских їдалень, де ці самі сто грам молочнокислої продукції розмазані по гранчаків і зверху плаває десертна ложка цукрового піску. Цей цукор здається брудно-жовтим в розріз з білою сметаною, а знизу вже злегка розтікся.

Бувають жінки які бадьорять, як нашатир.
З іншими весело, вони пахнуть петрушкою і кмином
З якими зручно і тепло, вони як свежевипеченний хліб
Яких передаєш з ввічливості, як сіль.
а є солодкі жінки, це від якої солодко завмирає серце.
Як ваніль, як малина, як персик, як полуниця в дитинстві.
Вони солодко пахнуть, вони солодко мружаться вранці.

Хтось, як передрікав А. Цвєтков, залишається назавжди вчителем хімії в Ялуторовськ.
Він сідає щоранку до пожухлої яєчню і чує крики з пекла Великих стогін.

Зліва від мого будинку стоїть приголомшливо величезний атомний завод-інститут ім Курчатова, з іншого боку будинку дитячий садок. Трохи подалі стрільбищі і музична школа. Так само де то поруч стайні … І я зовсім звикла до нетипових для міського жителя звукам за вікном. То раптом оперний голос затягне що то пронизливе, то гармонь заграє, іноді стріляють чергою, іноді стукіт копит, а дитячі кричалки і сміх щоранку на прогулянках малюків. З 8 до 9 і з 17 до 19. Ось тільки атомний завод поводиться підозріло тихо …

І про те, що в день у мене сім годин поспіль відчуття, що десятій вечора, а я зовсім не люблю десятій вечора. І про те, що кожна фраза, кожне слово, кожна навіть буква може образити кого-небудь, особливо в мережі (а я не впевнена, що мене це хвилює).

Мені подобається колір у всього – у трави, у дерев, дитячих містечок, начебто в “Фотошопі” понизили яскравість і додали контрастність. Я гуляю по парку одна і придумую собі, що це Англія. І в Англії така темно-зелена трава, і темні, майже чорні, різко окреслені силуети дерев. Я б вам сфотографувала, чому добре гуляти на самоті, але замість камери у мене в рюкзаку були ковзани

Вранці є п’ятихвилинний буфер між загробного життям і догробной (в похмільні ранку він був довший). І горе тій згадує дівицю, яка раптом попадеться в цей буфер, її розріже надвоє і перемеле в м’ясний фарш. Звідти вона виповзе вже не фатальний рижекудрой спокусника, а грудкою жеваной паперу. Винятків було і є мало, здається, два. Друге ви не вгадаєте, у другого винятку ніколи не було жж.

У звичайному житті я ці теми не обговорюю. Моя думка така: чайлд-фрі – це біологічний збій, шлюб природи. Але поки вони не заважають мені, я до них байдужа. В даному випадку я була небайдужа, тому що дружина С. – Р. дуже хоче дітей і любить їх ніжно. Але вона поважає позицію чоловіка, хоча пісок в її біологічних годинниках під кінець. Мені були цікаві його причини і я була в шоці, коли почула їх. А в шоці я від того примітивізму, тієї каші, яка й вилилася в переконаність. Логіка трирічного хлопчика, який раптом зрозумів, що ми всі помремо, а значить, життя безглузде. Або це чудове: народжувати дітей в сучасному світі – це бенкет під час чуми.

сидимо в дорогому ресторані і п’ємо горілку, все як потрібно після Хеллоуїна в чорнобильській зоні відчуження. жарти жартами, але це дійсно страшно, саркофаг, металевий присмак у роті, бета і гамма, міста примари, радіоактивний пил. зараз складно щось конкретне сказати, думки фонять

Я недавно думала про те, як би я жила і з ким би була зараз, якби одного разу холодним жовтневим ввечері від туги і самотності не подзвонила тобі, і якби наступної холодної вночі в заметіль ти не приїхав. Але, як би там не було, навіть якщо б у мене була можливість почати життя заново, я б подзвонила, а ти б потім приїхав. Тільки я б вибрала більш perfect timing. Ми з тобою прорахувалися. Але ми чекали так довго цієї «зустрічі», що сил почекати ще пару днів не було.

з нізвідки і незрозуміло навіщо, раптом в моєму житті на короткий момент виник пішов з неї людина.
в забутому ящику електронної пошти, раптом виявилося лист двотижневої давності, від того хто був дуже дорогий і від кого навіть хотілося дітей.
а новий друг образився, на мою відмову піти з роботи на пару годин і серед білого дня зайнятися з ним сексом в машині.

тиші тиші тиші набираю
житель великого міста повинен вміти
НЕ розпаковувати не відповідати не натискати не купувати

ще одна дивна осінь
вже четверта паризька
всі вони при зовнішній несхожості
по внутрішнім відчуттям
одне і те ж
самотність у натовпі

4. зустрітися з приятелькою, якій видалили пухлину мозку (їй 28, у неї малятко і сім’я, вона розумниця, красуня, оптимістка), дізнатися що вона почувається добре і життя продовжується
5. випити кухоль чаю з бергамотом і з’їсти тістечко (щось шоколадне з цедрою)
6. сісти в інтернет-кафе, зайти на улюблені сайти і не стримуватися в вираженні своїх почуттів
7. при нагоді організувати побачення (ну або спровокувати цікавить чоловіка зробити це)

У квартирі – камін, паркет, величезні вікно-двері і багато світла. У ній хочеться жити. У ній хочеться прокидатися вранці. Я якось жила в квартирі, в якій ранок кричало тобі в очі: “ти невдаха!”, Я знаю, що це означає.

Захопившись класі в третьому хімією, я зрозумів, що не зможу далі жити без товстостінного флакона з притертою пробкою. Якраз те, що мені було потрібно, я знайшов у матінки. У нього був один мінус – він був сповнений духів “Клима”. Але цю проблему я миттю вирішив. До того ж в той день я провів електроліз розчину кухонної солі і випустив на свободу трохи хлору, а провітрювати приміщення я ще не вмів

генератор світських бесід видав абсолютно геніальне:
Ви не курите? Я то – палю, хоч я і комп’ютер. Я і зараз курю. Це не просто сигарети. Це Амок! А ось «Кома» – це Амок навпаки

Влітку не було істерик, що для мене підозріло, напевно, все йшло в адреналін, я навчилася пирогу у А. і популяризувала його на роботі. Я жодного разу не засмагала влітку – просто не встигла, і не брала відпустку. Не навчилася плавати. Не навчилася віджиматися і лягати спати раніше години ночі. Не прочитала “Улісса” англійською. Т. і Т. завжди поруч, а коли людина поруч, звикаєш до цього, інколи забуваєш сказати йому спасибі, і скільки він для тебе означає.

і всеткі туга тут .. Ну, може я занадто ..
ну от вранці не подзвони, сплять люди, увечері не подзвони, – відпочивають люди, вдень в обідній час теж дзвонити непристойно .. – Люди жеруть!

Дочку господині грюкати каблуками і покрикує на свого юного, безтілесного, безголосого і марного дружина; дівиця страшно на мене образилася, коли я схопила її за жирний бочок і запитала “що це?”. Дівиця сія, любила зателефонувати мені в п’яному вигляді серед ночі і порассказать різних непристойностей, зробила мені догану за “неетичність”. Взагалі-то, звичайно, про її жири треба було мовчати. Потім і мати її попросила мене не ображати дівчинку. Дійсно, чого це я? Просто я цю дівчинку не виношу, вже зізнаюся

Почну з питання – а чому тема роботів отримала таке широке поширення саме в Америці?
Відповідь проста. Адже хто такий робот? Це просто-напросто працівник або, якщо точніше, раб. Це слово-поняття придумав Карел Чапек. У драмі “RUR”, написаної в 1920 році (не випадково, так? Пройшло всього три роки після 17 року) він написав про повстання роботів.
Цю тему підхопив Айзек Азімов, і вона виявилася дуже навіть затребувана в найбільшому рабовласницькій державі сучасності.

Таке відчуття підкралося нехороше. Сіра, убога, тупа маса завжди вершить суд необдумано і дуже жорстоко. І знаєте, я їх розумію, звичайно, всі ці річки крові. Коли нічого жерти цієї кров насичується як хлібом. Господи, тільки причому тут всі ті прекрасні, духовно багаті та освічені люди? Я так рада, дуже рада, що страхувальна мережа засобів масової інформації м’яко огортає нас і деколи я сама з захватом дивлюся чудо-новини, в яких всі кругом розвивається і все добре. Як же це чудово, як прекрасно, що нестримної озвірілою натовпі можна ось так з легкістю начепити шори на очі і як напевно багато трагедій можна стримати подібними способами.

раптом подумалося, що слово “чоловік” схиляється по жіночому роду.

Мама прийшла засмучена – їй дали на здачу в маршрутці “фальшиву монету”. Монета виявилася четвертьдолларом

Як багато навколо предметів.
Може бути, я загублюся в них. І може так статися, що нагнувшись зав’язати шнурки дівчинка в яскраво-червоній куртці вже роздавила підошвами китайських кедів все те, що здається мені безсумнівно важливим.
З вікон часто випадають тіні для повік.
Сніг скоро випаде, і розтане брудним.
І ніхуя не зміниться, ніхуя.
Тільки нічого вже не буде, зовсім, ніколи і навіки вік-ів.

Прокинувся, подивився у вікно: “Погода, бл …” Але вчасно згадав, що Юля Беломлінская написала: спочатку погоду лаєш, потім влади, а потім і Господа Бога! І заткнувся.

cни про роботу це, звичайно, підло

Я йду на роботу вранці в темряві і крізь непроснувшіеся очі нічого не помічаючи, я приходжу з роботи на наступний день ввечері, вже майже нічого не тямлячи, і лягаю спати. А на завтра все знову. Підхоплюватися по дзвінку телефону, в кожну мить щось робити або обдумувати; молитися, щоб всі вижили; посміхатися і розмовляти про дітей і годуванні і хворобах; кожну хвилину бути готовим когось реанімувати. Я ходжу в уніформі і навколо люди теж в уніформах, ми говоримо про одне і те ж кожен день і робота (крім екстреної) прив’язана до певних годинах.

Кар Вай явно грає на боці жінок. Жінки у нього дбайливі, а чоловіки чомусь від них не тікають, навіть – страшно сказати – чекають їх цілий рік!

А коли пізно ввечері я прийшов додому, ти вже спала, і я подумав, що чайник кипить занадто шумно, але так хочеться чайку! Слава богу, ти не прокинулась, хоча, звичайно, чай то був з неабияким присмаком – якась гірка пил.

Кажуть, що сміх у ліжку руйнує чарівність і романтику сексу. Принаймні, так написали в журналі з порадами для початківців онаністів, який я читав в сортирі. У такому випадку, подумав я, навколо мене височіють вже цілі купи задимлених руїн чарівності і романтики.

Вечірка – на жаль! – Сильно віддавала гламуром, я швидко загубилася серед гидливих фей шелестких купюрами, шовками і віями і гордовитих чоловіків у парадному одязі. Ніхто не хотів говорити зі мною про місцеву журналістику, а оскільки сказати про розпродажі Мілана мені було рішуче нічого, то незабаром я пішла в куточок пити свій капуччино з блюдечка

Альбер Камю використовував для своїх екзистенціалістські вишукувань образ Сізіфа, безглуздо тягнучи під гору камінь. сказано, що якщо камінь одного разу не скотиться вниз, Сізіф сам його зіштовхне …
мені подумалося про більш яскравому образі – титану атланта, що тримає на собі небо.

Вночі море здається мені не водою, а якимось одним великим організмом, чорним, неодмінно сильніше мене, навіть страшним. Як підійти до нього, раптом не випустить? Як пірнути, щоб не розбитися і не розсердити? і сама принадність нічного купання в подоланні цього страху.

Тобі ніколи не спадало на думку, що за кожним письменником, якого ми вважаємо великим, є жінка, дружина, аніма, прости за вираз … Про Ганну Григорівну ти знаєш, про Софію Андріївну теж. Останнім часом я думаю про те, як все ж щасливий був маркіз де Сад з дружиною. До речі, теж звали її Констанс … А ти почитай, заглибся в їх історію. Вона йому Дідлі у в’язницю передавала … Я просто хочу сказати, що спільне життя є взаємне випробування божевіллям. І так зване “сімейне щастя” вимірюється повнотою, з якою кожна зі згаданих “половинок” здатна увійти в безумство інший. Я не витримав цього випробування. Тому свого часу розлучився і живу один. Тому не великий письменник, а просто

23. Що з цього точно симулякр? а) Бій Нео і Морфеус з Матриці? б) Вірусна реклама до фільму Особливо Небезпечний. в) Визнання героя Леслі Нільсена про несправжніх оргазмах (заодно, звідки це?). г) Крадіжка диска з підробленими данимі героєм Бреда Піта з “Після прочитання спалити” Обгрунтуйте відповідь.
24.Молекула-атом-ядро-протон-…..? Бонус +1, якщо ви обьяснить етимологію назва цієї частки.
25 Какого цвета была фольга на крышечки стекляной бутылке кефира 0,5 литра ?

Есть путешествия, которые он мне предлагает, а я соглашаюсь… Есть женщина в его телефоне и мужчины в моем.
Это – лучшие путешествия, потому что они никогда не состоятся. Ведь известно, что лучший способ попасть из любой точки (скажем, из точки А) в любую другую (точку В) – это оставаться на месте. Мир фантазии (точка А) лучше реального (точки В). Молчание (А) важнее сказанного (В). Святое (А) неприкосновенно (В).

Ежели бы нашёлся какой-нибудь обеспеченный бездельник, которому некуда девать энергию и деньги, и решил бы он раз в неделю таскать мне букеты, как некой героине – оно было бы очень правильно. Я даже согласна, чтоб букеты таскали курьеры, – “курьеры, курьеры, пятьдесят тысяч одних курьеров” – это даже, признаться, лучше, тогда можно неумытой и нечёсаной дверь открывать – и не рассыпаться в благодарностях, и не вскрикивать “ах, ах, да зачем же столько – и розы, и лилии, ах, ах, – и всё мне, мне!”.

А еще я недавно поймала себя на ощущении какой-то невнятной приближающейся опасности. Потом поняла, что это я по привычке “предвкушаю” зимнюю сессию. У меня все пять лет были некоторые проблемы с новогодним настроением, потому что я ксерила конспекты, читала стопками учебники и художественную литературу и вообще крутилась как белка в колесе.

мне казалось я воспитала маму, а она все равно с невмещающейся в трубку любовью кричит на меня: много воображаешь, жалеешь себя.

Сегодня я привел сына в садик, сразу выбежали его подружки, самые яркие девочки в группе.
Это Даша Ш. Шатенка. Бешенная экстравертка, выше на голову Аскарика, очень спортивная, активная , ее крик слышно на весь двор. Аскарик с ней лазит по деревьям. Иногда она его так тискает, что он пищит. Лара Крофт с молоком.
Это Полина. Брюнетка, молчаливая, интровертка. Красивая аккуратная девочка, на ней всегда чудесные платьица. У ее мамы хороший вкус. Аскарик с ней танцевал на утреннике. Натали Портман.
Это Даша П. Блондинка, добрая, отзывчивая. С ней можно играть в спокойные игры. И придумывать что-нибудь. Мег Райан.

образовался уже режим специального отключения мозгов для перевода статей. сомнамбулический взгляд, самопечатающие пальцы, самоформулирующий мозг. наутро неизбежно появляется чувство вины, но просмотр обычно показывает, что перевод хороший, только в нем попадаются странные опечатки или уходящие в никуда абзацы. после умеренной редактуры можно отправлять.
уже, кажется, писала, что однажды проснулась за переводом и обнаружила, что за время сна перевела несколько строк, а в конце приписала что-то вроде “и тогда меня наконец отпустят отсюда”.

В 19 лет ужаснуло одиночество взрослой жизни. Я тогда впервые по-другому посмотрела в глаза окружающих меня взрослых. Показалось, что каждый из них носит в себе бутыль со своим одиночеством и боится его расплескать. Иногда они собираются вместе, суют друг другу в руки свои бутыли и поют: “Ну отпей, отпей. У меня отпей.”

…калека наконец забывается и проваливается в бездонный, безбрежный сон. сон, в котором ему снится, что он хочет и НЕ МОЖЕТ заснуть. и сон этот настолько крепок и тяжёл, что пути к бегству заколочены намертво, а происходящее кажется единственной и абсолютной реальностью – флюоресцентным громогласным светопредставлением, где есть всё – всё, кроме шанса сбежать куда-нибудь.. прислониться к чему-нибудь.. прилечь.. или, чего уж там, просто упасть и.. немножко поспать..

из сизого русского космоса, где поутру уже стоит лёд в подколенных лужах, всё слаще становится вспоминать мюнхенскую осень, боннских белок и что-там-ещё-было.

Я сердилась, когда тебе нравились хорошенькие дурочки, и не могла понять, почему ты боишься сильных. Иногда ты обижал меня потому, что я была женщина. К женщинам ты относишься с большим подозрением и гораздо жёстче.

нужно бы сосредоточиться, думать не только про снег
нужно бы научиться наконец простым вещам, например
замечать пыль, которую нужно вытереть, и, заметив, истреблять эту пыль

френдлента у меня не кончается и не кончается…. Я все листаю и листаю и листаю ее…. А она не кончается. Она съедает мое время, напрочь. К тому же, я сделала для себя вывод, что относиться к людям, как к источникам серии постов я не хочу, я хочу общаться только с теми, кто имеет для меня реальное значение,неважно какое. Итого: в понедельник 17 числа сего месяца я напишу список людей, которых читаю во френдленте

Я был гол по пояс, пот заливал вздымающуюся грудную клетку и ужасно болели руки. Нисколько не удивившись, что я прилетел, она предложила воды. Я кивнул головой.
Мне смутно показалось, что я знал ее раньше. Я спросил у нее, не удивлена ли она, что я летаю? Она мне ответила, в том духе, что в 80-х летал каждый второй мужчина. Это да, сказал я, но сейчас-то никто! Она оглядела меня, улыбнулась:
– залетите завтра, часа в три дня.

Вчера мне было оставлено голосовое сообщение с незнакомого номера. В течение 3 минут идет плохая запись моих домашних разговоров дома. Бытовые фразы, на заднем фоне – мишечкины трели. Я откровенно зассала. С моего номера не было сделано ни одного звонка на незнакомый номер, никто из моих друзей не расположен так шутить. Хуже нет, чем жить по законам «Шоссе в никуда» и прочего твин пикса. Лучше уж патетика фэнтези или фейк боевиков, чем эта прозрачность и многослойность совпадений Линча. Эти оставленные на пороге кассеты с записью, размножения личностей и припудренные карлики с наклеенной улыбкой.

одну перчатку я вчера довязала, утром начала другую. рукоделие часто меня затягивает, поэтому я редко вяжу и вышиваю.

Сегодня было прекрасное утро. Осеннее, солнечное, в дымке.
В трамвае я прочла новеллу Мопассана. Пассажиры смотрели на обложку и, судя по выражению лиц, не находили имя автора в своей базе данных.

Я очень привязываюсь к людям. Когда контакта с ними недостаточно, когда он почему-то не происходит в запланированное время, когда мне просто кажется, что вот могли бы и позвонить или прийти, тогда начинается острая скука, бесконечные диалоги с этими людьми. Они их никогда не услышат, разве что разрозненными кусочками, потому что я выдохнусь в этих внутренних разговорах, где моя привязанность порою проходит все стадии развития вплоть до полного разрыва.

Он приходит к ней утром, ложится в постель в одежде, целует ее сонную, она улыбается, шепчет ему, что знала-знала, что он прилетит, делает ему кофе, а потом начинает искать часы, подарок ему. Они говорят ей, Эдит, будь храброй. Самолет разбился, Эдит. А она бегает по всему дому и ищет часы. И когда заходит в комнату, его там просто больше нет. Только поднос с кофе на кровати

ДЕНЬ ПРИМИРЕНИЯ ДУХА И МАТЕРИИ. Выйдя из бассейна, Вован увидел, что город покрыл туман, густой, как сопли. В автобусе он купил счастливый билет -885993 . Любовь – это жалкая ложь. По телевизору сказали, что некоторые школы Тюмени запретили учителям писать в дневнике красной пастой, ибо красный цвет травмирует душу ребёнка.

Представьте, что шли вы по длинному коридору среди запертых дверей – и двери эти как-то не особо вас волновали, не манили табличками. Но одна из них вдруг случайно (?) распахнулась – и вы не смогли удержаться от любопытства, чтоб не заглянуть туда.
В итоге мальчик может понять, что он, оказывается, еще и гей, примерная работница в момент корпоратива лечь под босса, заядлый студент-трезвенник внезапно напиться на ступеньках альма-матер, а, скажем, юный хирург внезапно для себя допустить смерть человека на операционном столе.

По хитрому его правилу трубку всегда должна класть она. Даже если он звонит первым, а он всегда звонит первым.
Полная длина географического меридиана (окружность Земли) равна 40 008.55 км. Расстояние до Луны 384 000 км. Ты прав Право получить блины по первому требованию – твоё. НО: общая длина орбиты Земли – 940 млн. км. Длину окружности радиуса R можно вычислить по формуле C = 2πR.

Если правы были орфики и манихейцы, если все в мире полярно и существование реки жизни предполагает существование реки смерти, значит, все самое лучшее должно происходить только неожиданно и только в самом невероятном месте.
Именно в таком месте появилась шляпа-видимка (полярно противоположная шапке-невидимке) – в обычном универмаге (гипотеза о том, что чудотворящие предметы надо искать на блошиных рынках и в лавках чудес изначально сомнительна – потому что все самое невероятное находится в самых невероятных местах.

А ночью приходят бабушка с дедом. Ходят “топ-топ” – в снах, конечно. Я радуюсь – вот славно ведь, мы все вместе. Бессознательное услужливо рисует картины счастья: большой дом – у каждого по своей комнате, никто не болеет и уж точно не собирается умирать.

Мама регулярно делала выбор в пользу практичной «Крестьянки», критикуя излишнюю возвышенность «Работницы». Журнал селянок который я тоже, ессно, читала со всевозможным вниманием и правда по мелочам не разменивался и писал только о важном в жизни: о подушечке, которую следует подкладывать во время первого соития, о том как лечить цистит нагреть кирпичи, положить в ведро и сидеть перед телевизором “на парах”, о необходимости поддержания соблазнительного образа советской женщины перед мужем тут заботливо прилагались выкройки просторных фланелевых ночных сорочек, и о том, что мыть волосы чаще, чем раз в десять дней вредно, а надо посыпать их золой мукой и аккуратно вычесывать вместе с грязью. Рубрика полезных советов у них вообще была уникальна – к чему все эти косметические ненужности западных хаус-фрау? Вымыл голову яйцами, сделал маску из сметаны и вперед, на покорение мужа фланелевыми фалдами.

Когда я думаю о тебе, мне непременно вспоминается твой звонкий голос, ясные глаза и, почему-то, акриловые кораблики в ванной, которые я и не видела никогда в жизни, но так прочно они засели в мою память. Шутка ли, Лена, но с тех самых пор, как я две ночи напролет читала оба твоих журнала, я пишу в банковских и других подобных документах только “ноябрь”, потому что ничего не придумывается больше и не запоминается. И казалось бы невозмутимые клерки говорят, улыбаясь: “Хорошее слово”-, и я киваю в ответ: “Очень хорошее”.

Завели на работе копилку Sprosté Fondy, туда теперь бросается крона за каждое наше ругательство. Я пока бросила две, просто не было кроны – одна предоплатой. И то – какая глупость – за обзыв коровой!

Люди средних лет среднего телосложения в чёрных костюмах стоят рядом с офисными столами, на которых установлены погасшие компьютеры. Некоторые участники хора поют в свои мобильные телефоны, у кого-то на ухе – устройство handsfree. Под потолком висят рыболовные сети, заляпанные тиной. Белые рубашки хористов запачканы пятнами чернильного цвета.
Упала нефть у нас, упала нефть…
Какой злосчастный час, почти как смерть

Светлое бежевое пальто, волосы собранные на затылке в хвост, точно сидящий сливочный костюм, юбка по колено, сапоги на невысоком каблуке. Она определенно изменилась, да. Два года способны сделать из мальчика настоящего мужчину, а из девушки – мечту настоящего мужчины Я поднялся и обнял ее, чуть дольше чем это вежливо. От ее волос пахло чем неуловимо родным. Как будто я знал этот запах, только очень давно, в детстве. После дежурных: как дела, чем занимаешься, она стала о чем говорить, о семье, о работе. Она просто хотела поболтать. Она говорила, я кивал и смотрел на нее.
Я смотрел на нее, и пытался понять, чем она так завораживала меня.

Сочинение г-на Горького “Жизнь Клима Самгина” я прочитала в детстве, и с тех пор не перечитывала. Но помню я его вполне хорошо. Очень, я бы сказала, своевременная книга. Русское сумасшествие и мракобесие во всей красе. Иногда отдельные посты и дискуссии в ЖЖ будто написаны персонажами Алексея Максимовича (только язык у нынешних малость испортился – хотя и тогда был не блеск; так и тянуло их к дешевым афоризмам, как ворон к стекляшкам). С другой стороны – персонажей было жалко, потому что они были живые (когда застрелили Туробоева, я в детстве очень расстроилась); жж-юзеров не жалко, они виртуальные, и нет в ЖЖ большего удовольствия, чем наблюдать уведомление “друг удалён”.

Когда я пришла на эту работу (заведующая пресс-службой минздрава), я чувствовала, что смогу сделать что-то великое, разработать такие сюжеты, социальные рекламы и агитки, которые как фильм «Реквием по мечте» полоснут по нервам. Я думала, что смогу сделать наше министерство самым популярным, открытым и доброжелательным, что смогу создать положительный имидж отрасли здравоохранения. И знаете что? ХУЙ!!! Выгоднее всего сидеть в кабинетике

Мне ещё говорят, что “Анна Каренина” – мрачная книга. Вовсе нет! Левин же женился на Кити. Я не филолог, я не умею анализировать литературу, но мне кажется, что на самом деле, Левин и Кити – это семья желаемая, а Вронский и Каренина – это что иногда выходит.

дурочка, западающая на харизму, не умеющая обращаться с мараками, не путать с мураками. Мне сегодня как никогда грустно, наверное, музыка навеяла да не развеяла. Наверное, просто так бывает и должно быть, когда не понятно, точнее, слишком понятно, как быть. Хотя и тут я не до предела честна, иначе солью бы подавилась.
Я, говорят, страшный человек, без дна. А еще, говорят, разговорчивая необычайно. И колец слишком много нанизано.

Как-то в лет 10 я болела одна дома и смотрела постоянно телек, и вот посмотрела ужасно пошлый фильм для взрослых. Там был даже очень отвратительный кадр, как мужчина съедал на попе женщины съедобные трусы. Меня впечатлило. И вот спустя 20 лет я опять купила этот фильм и вдруг этот кадр врезается в мои глаза из счастливого детства с больным горлом. Фильм был Феллини «Джинжер и Фред».

вот, например, снилось, что сижу я, как в “пиковой даме” в темной комнате. видно только руки сидящих за круглым столом, да, пожалуй, свет от лампы. нам раздают карты, и каждому выпадают по его заслугам. а мне достается карта с изображением волка. спрашиваю обиженно: а почему волк-то? а руки отвечают: а разве ты сейчас что-то другое?

Дьявол кроется в деталях… Каждая деталь неумолимо значима – улыбка, не спрятанная вовремя, прядь, выбившаяся из собранных волос…
Деталей не бывает только в снах. Там существенный каждый образ, каждый миг – все незначимое просто опускается.

Бессознательное в пику мне подсовывает картинки, где я лежу на его руке, а он касается носом моей щеки. Ласковый убийца – не всегда гепатит.
Такие странные любови случаются, от пронзительной боли до живительной нежности. Когда волна захлёстывает, хочется прикусить губу, чтобы ничем себя не выдать.

как же мне хочется, чтобы появилась добрая фея и сказала бы мне: “ни за что не волнуйся, я превращу тебя в тыкву, и тебе не надо будет расхлебывать наделанные тобой глупости”…

снег блин банален как и все остальное. но от этого не менее бел, рельефен и притягателен. каждый день мы говорим “доброе утро” и приятно. каждый день мы целуем те же губы и нравится. каждую зиму все белеет, и я это замечаю. как непрочитанный смс.

Я вообще страшный человек, когда кто-то рядом кашляет, чихает или сопливит и сглатывает сопли. У меня ластиком стирается все воспитание и нежность в голосе и я армейски командую прекратить издавать звуки.

Итак, разрезая газету на узкие полосы, я обмазывал голову Минотавра клейстером и наклеивал их в произвольном порядке поверх высохших слоёв. Мне казалось очень забавным, что голова будет вся состоять из скандалов, сплетен о телезвёздах, вымышленных сообщений о девушках-лесбиянках, одна из которых была вампиром, или об одной актрисе, которую похитили инопланетяне, для того, чтобы осеменить её марсианской спермой. Ещё забавней было то, что о содержании этой головы никто не догадывался, кроме Аглаи, стало быть, как и в сюжете нашей глупой театральной постановки, она является обладательницей некоторой тайны. Тайна была из плохоньких, как раз соответствующих случаю.

Как слепой котенок тыкаюсь в рассветном тумане за чаем…чай, почта, лента.. пока читаю за окном светлеет и я ловлю глазами своих птичек на дереве…на подоконнике валяются ключи и монеты и я каждое утро пугаю себя, что их утащит сорока из парка

Вот Пушкин – что это за кровожадная фамилия? Разве она годится для поэта про любовь и погоду? Назовем его мирно, Цветочкин. От него вам всем приветочкин.
У Лермонтова фамилия непонятная, а никто его все равно не отличает от Пушкина. Пусть тоже будет Цветочкин. “Печорин и Онегин – образ героя в творчестве Цветочкина”.
Толстой – опасное название, не сочетается с современными ценностями. С другой стороны, анорексию пропагандировать не хочется. Будет из Толстого – Нормальной. Или Средней.
Чехов чей великий писатель? Російський. Вот пусть и будет Руссков, а то что же он как не местный.
Ахматовой явно нехватает букв в фамилии. Шахматова – другое дело, спортивно и симпатично.
Есенина – Весениным назовем по тому же методу. Весна – романтическое время, а осенью стихи получаются слишком унылые.

Уважаемые!
Только что меня посетило страшное откровение! Я как человек цивиллизованный, живущий в стране победившей толерастии, возмущена до глубины ушной раковины!
Вы только вслушайтесь – НИГЕРИЯ!! Как могут люди терпеть такое вопиющее название страны в современном бушующем мире!

Папа возвращался в 12 ночи весь грязный. На вопросы отвечал вяло, ел мои переваренные макароны и говорил, что у него прорвался трубопровод. Наверное детям все равно чем гордиться, потому что я гордилась тем, что у папы прорвался трубопровод и возвращался он весь грязный в нефти

И зима уже совсем. Конечно, больше по ощущениям, но они и важнее всего. Календарик на декабрь с конфетами внутри, на 24 дня до Рождества, Димка грозится нарушить распорядок и выкрасть конфеты, а я думаю, боже ты мой, 24 дня. А потом и год закончится, это бесконечно тяжелый, критический, но все равно какой-то по-детски счастливый. Повешу на стену дельфинов вместо собак и снова начнем разрисовывать бумажные листы, обводить дни в кружочки, писать названия мест, новых и старых, дней рождений и “приедет она!”, а, может, дождусь и он, в конце-то концов. Сижу и думаю, как.как.как это вообще возможно, наперекор всему несбывшемуся, неслучившемуся, потерянному и выплаканному, как можно быть такой счастливой. Может, как любят не за, а вопреки, так же и счастливы наперекор. Очень хочется, чтобы снег пошел

Люди покорят океаны и космос, делают карьеру и растят детей, влюбляются и выходят замуж, поют песни и пьют водку, занимаются сексом и строят империи, для того чтобы хоть на короткое мгновение почувствовать себя счастливым.
Извините, если все эти ваши секунды достались мне.