А тут раптово матінка отримала секретно 4 квитки на концерт “Дня слов’янської писемності і культури” в Кремлівському Палаці З’їздів. Отримала, зрозуміло, в секретному віконці. Там всім чекістам і нашестя видають. Ну от ми і натовпом на це дійство і рушили. Тасюня будинку залишилася, зрозуміло. “А Василя Пушкін годувати буде, концертолюб? Либонь, на пелоток молодих з ногами довгими дивитися задумал7 Ото я щас …” – Довелося ретируватися швидко.

Ну, прибутку ми з моїми на місце. Ну, там всякий фейс-контроль, шмон. Воно зрозуміло. Але бадьоренько так, без ексцесів. Пройшли. Добре. Я ж в останній раз в Палаці З’їздів був року так 89 – на Ялинці Кремлівської, як знатний піонер. А взагалі в Кремлі з тих же приблизно пір не бував. Нічо, гламурненько так. У фойє мозаїками викладені по фризу всі 15 гербів союзних республік – я аж поперхнувся. Ну не можна ж так, без попередження!

Гаразд, пробралися до зали. Опинилися в самому переди – партер, 12 ряд. Кращим нашистів – найкращі місця, зрозуміло! Правда, в самому краю, праворуч. Ну, хіба ж. Дійство відкладалося небагато. Вже й Жонка Путіна підрулити – а все не починають. Тут збоку кавалькада з’являється – Папа наш Кирилові прийшов. Оголошують. Разом з ним ще й якийсь-арх з Афона. Всі зраділи.

Так, до речі, як раз перед нами розсілися два громадянина в сутанах, кардинальських шапочках і червоних поясах – чисто кардинал Рішельє і Мазаріні з фільми. Хто такі – не знаю, тим паче – яке відношення мають до слов’янської писемності .. Ну, не суть. Тут дійство почалося.

Ось, громадяни, давненько я не бував у закладах культури, так. Ну, якщо не рахувати панк-концертів місцевих колективів в кафе “Три ведмеді” … А тут мене накрило. Потужна я вам скажу ця річ – сила мистецтва. І як це вони ось це все викаблучуватися?!

Незважаючи на те, що провідні були відверто слабкі і плутали слова, а режисура давала незрозумілі виверти (почалося все з онсамбля горлового співу “Хуун-Хуур-Таг” з Туви), виконавці були виняткові. Такий експресії та професіоналізму я давненько особисто не спостерігав, та щоб так однозначно на високому рівні всі виступили. Тут і греки були, і білоруси, і українці з усіма іншими ну вже й наші не відставали. Українці отдуплілі в сотню бандур таке, що в мене і в голові не вкладається. Греки “Богородице діво радуйся” слабалі, але так, що все зрозуміло, хоч і не по-нашому.

Ну відтанцювали наші теж. Під пісню про Єрмака. Потужно. Лопаткіна “Російський танець” з “Лебединого озера” отожгла. Ваще красава. (Тільки Тасюне не кажіть, що мені сподобалося, гаразд?). Вощем – аццкий отжиг. Я з цієї хатинки Палацу З’їздів як по голові трахнутий вивалився. Навіть пива пити не зміг – так все сподобалося.

Додому приїхав – там трансляцію ведуть по “Культурі”. Середину приблизно застав. Подивився – не, не то. У тілівізере міць явно не поміщається. Сильна, все ж таки слов’янська культура і писемність. Треба, що ль, ще куди-нитка сходити. І сімейство прихопити. Досить вже соски смоктати і куклякам кінцівки відвертати. Культура, блін, вона … Така вона, могутня, вобщем!