Обвинувачені у скоєнні теракту в мінському метро визнано винними і засуджено до смертної кари. Наша дорогоцінна Громадська палата тут же дружно заволала – це, мовляв, середньовіччя … А в засобах масової інформації все ходить шепотіння – чи дійсно винні ті двоє, вони це були або не вони. Багато сумнівів, багато питань. І ось деякі з них:
1. “Від протилежного”: якщо засуджені абсолютно невинні – хто змушує їх визнавати власну провину у всіх інстанціях?
2. Якщо засуджені винні і вина доведена:
а) чому другий із них (перший, судячи за джерелами, зайнявся подібною діяльністю ще в 2005 році) не подумав про людей, не спробував максимально запобігти збитку?
б) у ВСІХ країнах, де застосовується смертна кара, існує право на помилування. Засуджені, у всякому разі, один, мають намір цією можливістю скористатися, звернутися з відповідним проханням до президента Лукашенка. І чого в такому випадку іншим країнам піднімати крики? Суд, кажете, замовлений? А як можна було “замовити” на одноголосний вердикт 12 присяжних засідателів, які не знали один одного до судових засідань?
Та і взагалі пора б усвідомити, що за вчинення будь-яких злочинів проти життя та здоров’я багатьох осіб просто-таки НЕОБХІДНА смертна кара. Той, хто навмисне перервав людські долі (а особливо ДИТЯЧІ), не повинен знаходитися на безстроковому утриманні платників податків. Та ще й з правом на умовно-дострокове звільнення через 25 років після вступу вироку в законну силу …
У нас адже милувати прийнято всіх … Отак в 2021 році на свободу попроситься Чикатило, в 2034 – Євсюков … Але їх-то вина якраз доведена неспростовно, в ній немає ні краплі сумнівів навіть у останнього скептика … І адже можуть випустити … Країна правового нігілізму як-не …