Два мужика, в одного здоровенна собачище, в пів-коні розміром, щось на зразок німецького дога. У другого дрібна кудлата шавочка дворянських кровей. Повз проходить дама з вівчаркою, вівчарка грізно гаркає «а ну, пшлі звідси!». Шавочка з відчайдушним гавкотом кидається вперед, захищати, мало не вириває повідець з рук. Дог задкує за спину господаря і обережно звідти визирає. Дама з вівчаркою видаляються. Договладелец відкашлюється і каже: – У нас медалей за екстер’єр кілограмів зо два, що ні виставка, то медаль!

На зупинці дівчина з доберманом. Дівиця вся в пронизливо-рожевому і з стразиками – ботфорти, курточка, сумочка-клатч. Доберман аналогічно – рожевий нашийник і комбінезон. На комбінезоні стразиками викладено “Sweet doggy”. Доберман засмиканий якийсь, крутиться, нервує.
– Серж, поводься пристойно, ну Серж! – Шипить дівиця.
Стоїть поруч молода людина єлейним голосом цікавиться: – Яка у собачки прізвище? Чи не Звєрєв чи що?

Моя знайома, в якої в сімействі розумний чоловік Діма і розумний пес Аркан, нещодавно постриглася і перефарбувалася. І те, і інше на рідкість невдало. Прийшла додому в сльозах, в надії на втіху. Розумний чоловік Діма відкрив двері, здригнувся, але зміг вимовити: – А й нічого! Тобі навіть це йде. Тобі все йде!
– І я майже повірила! Практично повірила. І тут з кухні виходить Арканчік, глянув, сів так розгублено і завив, уявляєш?! Завив! Все-таки у Дімочка куди більше такту!