Ну ось, я пройшла перші шість днів нової дихальної тренування.
Тепер потрібно попрацювати над тим, щоб відчуття паніки пішло.
А так – я молодець, це безсумнівно)))

Опалення вчора в 11м годині дали, сьогодні вранці о восьмій знову відключили. Гарячу воду теж. Скоріше б уже вони полагодили там цю свою поломку. А то, блін, холодно.
Ось, здавалося б, що тут складного – взяти і одягтися тепліше. Але мені це складно. У мене не тільки шия не переносить комірів, мене до того ж раптом осінило що у мене зап’ястя не переносять усіляких рукавів, годинників та браслетів. І ще – що цікаво – шкіра втомлюється за день від одягу. І ця необхідність тепло одягатися у власному будинку одягатися мене гнітить.

І ще до купи поскаржуся, що “Бігліон” не працює з физ.лицами і після прочитання їх відповідного листа, яке вони складали цілу добу, в мене відчуття повного апокаліпсису. Чи то це кінець моїй мрії поиметь досить новорічних замовлень, чи то я повинна ізвернуться і десь розшукати підприємство, яке погодиться, щоб я від їх особи попрацювала. Але поки що це все видається мені нестерпно складним …

Ну да ладно … час майже дев’ять, пора починати жити …