Ролик з телефонною розмовою Євгена Миронова, який розмістив у себе Навальний, мене потряс.
Це вже не суспільно-політичне протистояння і навіть не суперечка конформістів і нон-конформістів.
Це – пряме стукацтво!
Князь Мишкін, вражає “довготерпінню Володимира Володимировича” і виражає надію, що після 4 березні правоохоронні органи розберуться з Навальний, який дозволяв собі ображати президента, – це, звичайно, сюр.
Вибачте, але за таке “маленьким куприк масажують”. Видно, хлопчика Женю багато і за справу били дворові хлопці, але так і не змогли вибити з нього цю сучью підлість – ябедничати на кривдників старшим.

Я б не стала про це писати, якби Євген Миронов був діячем шоу-бізнесу і не намагався б мати відношення до російської культури. Еталоном і творцем кодексу честі діяча російської культури був, як відомо, Олександр Сергійович Пушкін. Саме він став першим професійним російським літератором і написав: “Не продається натхнення, але можна рукопис продати”. Але і він же став непримиренним супротивником Булгаріна і Греча – видавців, які боролися з конкурентами, співпрацюючи з охранки. Пушкін не просто сам зневажав їх, а своїми статтями, віршами і епіграмами зробив так, що співпраця художника з охранки назавжди стало в Росії справою ганебним.
З нашої недавньої історії можна згадати процес Синявського – Даніеля і знамените Відкритий лист, який написала Шолохову Лідія Корніївна Чуковська. Нагадаю, що Шолохов звернувся з проханням до радянського уряду не садити, а розстріляти Синявського і Даніеля як зрадників на революційним законам.
Ось, що пише Лідія Корніївна: “Ідеям слід протиставляти ідеї, а не тюрми й табори.
Ось це Ви і повинні були заявити своїм слухачам, якби Ви, справді, піднялися на трибуну як представник російської літератури.
Але Ви тримали мова як відступник її. Ваша ганебна мова не буде забута історією.
А література сама Вам помститься за себе, як мстить вона всім, хто відступає від налагаемого нею важкого боргу. Вона засудить Вас до вищої міри покарання, існуючої для художника, – до творчого безпліддя. І ніякі почесті, гроші, вітчизняні та міжнародні премії не відвернуть цей вирок від Вашої голови. “
Це слова застосовні адже не тільки до письменника, а до будь-художнику, мені здається. І саме це безплідність вразило попередника Е.Міронова Микиту Михалкова.
Шкода, що Миронов, по всій видимості, не читав цього листа Чуковською, інакше він не сказав би таких слів: “Розумію, що зараз чіпати не можна, але правоохоронні органи розберуться.”

Я оголошую Миронову свій особистий бойкот. Для мене більше такого актора не існує. І не тому, що він підтримує Путіна, а я – ні. Не треба шукати в цьому більшовицької нетерпимості до інакомислення. Все значно простіше. Не інакомислення це, а – вульгарна підлість. Я абсолютно переконана, що людина, що закликає розібратися з опонентами правоохоронні органи, не має права торкатися до російської класичної літератури, не має права вимовляти слова Чехова, Пушкіна, Достоєвського і Толстого.
І не варто повагу до чужої думки підміняти терпимістю до підлості.