Казки Бормора всі знають, вірно? Вони завжди хороші, але тут така правда! Загалом, вирішила перепостити.

Оригінал узятий у bormor в post-Ваша Величність, – звернувся Перший Міністр до королю Георгу тридесяте, – потрібно винести королівське рішення. Стратити чи помилувати?
-Нагадай мені, у чому проблема, – відгукнувся король.
-Та це з приводу заморського вченого. Ну, того, який чуму зупинив. Одні кажуть, спалити чаклуна. Інші кажуть, він святий. Що робити будемо?
-Тут треба подумати, – нахмурив брови король. – Відпустити чаклуна було б недобре. Але і стратити святого – теж погано. А головне ж що?
-Що? Не допустити помилки?
-Ні, це як-раз можна. Головне, щоб помилка не виявилася незворотною.
Король пожував губами.
-Загалом, так. Якщо ми його виправдаємо як святого, то вже не зможемо стратити як чаклуна. А якщо стратимо як чаклуна – потім запросто зможемо виправдати (посмертно) як святого. Значить, так тому і бути.
-Ге-ні-аль-но, Ваша Величність! – З придихом вигукнув Міністр.