Останні дні я займаюся тим, що хворію. Майже зі смаком, якби це не було так гидко на сей раз. Чи то грандіозно отруїлася, то чи упіймала якийсь вірус.

• Є не можу вже кілька днів, і у мене відчуття, що важу вже кілограм 50, хоча хотіла схуднути край до 58-ми.
• Ходити майже не можу, тому що не можу їсти – бо пересуваюся по стінці. Штормить.
• Зате температурні явища у всій красі. Мої, рідненькі. Співала пісні мамі, грала по стіні ногами “на піаніно”. Потім дзвонила в один з “своїх” банків. Ні, не по справі. Просто у них там грає на очікуванні одна пісенька, яка мені шалено подобається – а включати техніку для того, щоб її послухати, було лінь.
• Екатеріновна із солідарності зі мною подивилася на мене хвороба і потошнілась – мабуть, від такого виду. А ще миша в ліжко принесла. Правда, іграшкову.
• І при всьому при цьому безумно хочеться ковбаси типу сервелату, мені навіть трохи соромно за свої бажання, чорт візьми. І піци. І щей з квашеною капустою. І це єдина їжа, на яку я зможу дивитися. І, як на зло, вона майже недоступна зараз – ну, крім піци. Пам’ятаю, в останній раз, коли хворіла, моторошно хотілося сосисок.
• Ще п’ю моторошну гидоту – ентерос-гель, здається. У мене взагалі відраза до субстанциям такого роду, тому кошь слухає матюки і завивання імені мене три рази в день за дві години “до їжі”.