http://zakonbozhiy.ru/question/
Здрастуйте! Дуже хвилює питання, чому вважається, що не можна заразитися під час причастя? Всі священнослужителі відповідають, що ще в історії не було таких випадків, хоча вони були, і ось недавній з них: “Нью-йоркські католики заразилися гепатитом під час причастя. Усім цим людям було запропоновано якомога швидше зробити щеплення проти гепатиту A. ПРИЩЕПНИЙ пункт був розгорнутий на території церкви.

Департамент охорони здоров’я округу Нассау в Нью-Йорку проводить екстрену вакцинацію проти гепатиту A серед парафіян церкви Лурдської Богоматері (Our Lady of Lourdes Church), пише The New York Times. Термінові заходи вжито у зв’язку з можливістю зараження вірусом гепатиту A облаток, якими причащалися віруючі під час різдвяних служб. За словами представників департаменту охорони здоров’я, хворий, служитель церкви чи парафіянин, особистість якого не розкривається, звернувся за медичною допомогою незабаром після різдвяних служб. Діагноз гепатиту А був підтверджений у пацієнта в п’ятницю, 31 січня. Хворий чоловік торкався до облатки до того, як їх роздали віруючим. Всього ризику зараження вірусною інфекцією, що передається через їжу, зазнали близько 1300 чоловік “. Може, дійсно, варто щось поміняти в цьому Таїнстві, адже надмірне уповання на Бога – це теж гріх?

Шановна Юліє, коли священнослужителі говорять про відсутність прецедентів зараження від Чаші, мова йде про Православної Церкви. І такі випадки, дійсно, невідомі. Що ж стосується зміни форми таїнства Причастя, то цього не буде. Тому як багатовікова історія Церкви вчить нас не міняти в чинопоследованиях нічого без крайньої на те потреби. В даному випадку причини для будь-яких змін немає. Бережи Вас Господь!

Здрастуйте! Ось моя історія. Я заміжня, є дитина, дівчинка, звуть Меланія. Під час вагітності ми спершу жили у моїх батьків, потім перед пологами перебралися до батьків чоловіка, пожили ми недовго. Коли дитині було 1,5 місяці, ми повернулися знову до моїх батьків, потім, коли дитині було 6 місяців, вирішили знімати квартиру, так як хотілося жити окремо, були невеликі проблеми з грошима, довелося повернутися до батьків, і повернулися до батьків чоловіка. Загалом, ми як мандрівники – то туди, то сюди! І за це все час, коли ми жили, було все нормально, нічого такого не відбувалося. А коли доньці було 10 місяців, ми знову повернулися до батьків чоловіка. І почалося – не відразу, звичайно. Почну по порядку: дитина вночі випав з ліжечка, і не просто випав а виламали дверцята на ліжечку, яка опускається, вночі я чула кроки в нашій спальні, але я на цей момент ще не спала, а тільки лягла в ліжко, чоловік і донька, звичайно, спали. У мікрохвильовці вибухнув кефір, хоча завжди його підігрівала – ніколи не вибухав, лопатка, якою перевертають млинчики, сама по собі впала, хоча лежала не з краю столу, вона не могла впасти. Коли я починаю це все говорити свекрухи, вона шукає якісь виправдання, вона мені як би не вірить. Каже, що це все співпадіння, ну, ладно, збіги так збіги, може, так воно і є, стверджувати вже не буду. Але і це ще не все! Весь цей час дитина жахливо погано спить, прокидається по 3-4 рази за ніч, це в кращому випадку, а то й кожні 30-60 хвилин. Спить в останній час з нами, хоча до цього спала у ліжечку. Їздили на цих вихідних в село до куми, так дитина проспав всю ніч не прокидаючись, повернулися додому-та ж історія, до 3-х годин ночі прокидалася, плаче криком, так я її на подушку і на ноги поклала, коли плакала – підкачувати її , і заснула десь близько 5 години ранку. Я вирішила вчора спробувати залишитися у батьків, так вона в обід проспала з 13.00 до 17.00 і вночі лягла в 21.30 і прокинулася о 7.30, ми хоч виспалися. Що це таке? Спасибі велике за допомогу, чекаю відповіді.

Шановна Вікторія, якщо Ви самі або батьки чоловіка живете невоцерковлені, рідко відвідуєте храм, мало молитеся вдома, не буваєте на сповіді і не причащаєтеся, тоді втручання демонічних сил в Ваше життя – цілком ймовірна причина того, що відбувається. Можна, звичайно, змінити місце проживання, але не факт, що це допоможе надовго. Постарайтеся змінитися самі, а не міняти житло. Ходіть обов’язково щотижня в храм, сповідається і причащається, усередині моліться вдома, щодня читайте Євангеліє і духовну літературу, намагайтеся виконувати Божі заповіді, і тоді Ваше життя і життя Ваших близьких зміниться в кращу, духовну сторону. І все нез’ясовні дивні пригоди на цьому припиняться. Бережи Вас Господь!

Привіт, батюшка. Мені 20 років, і в житті я вже багато чого випробувала. Спочатку у мене була чудова сім’я, я завжди дуже любила батька, він був щирим, добрим людиною. Але в якийсь період у нас все пішло на дно: мама почала випивати, йти в загули з “друзями”, тато постійно її шукав. Як то вони посварилися і тато зістрибнув з другого поверху, після чого у нього була зламана нога, я не знаю, що в них сталося. Все це тривало певний час протягом декількох років, і коли мені було 11, тато загинув як мені сказали в автокатастрофі. Мама досі продовжувала пити, ми з нею почали часто сваритися і при найменшій сварці вона тиснула на хворе – говорила про батька, що у мене викликало щораз стрес, мене починало трясти, я ридала. Родичі тата й мами залишилися в жахливих відносинах, що мені здається дивним, адже диму без вогню не буває. Я з мамою зараз в нехороших відносинах, я її навіть підозрювала в смерті батька, адже вона ще при живому татові зустрічалася з іншим чоловіком … Через всіх цих подій я просто втратила віру в Бога. Зараз зрозуміла, що віру втрачати ні в якому разі не можна і я дуже хочу повернути все на свої місця: пробачити матір, повернути спілкування мамині і батькових родичів, адже до мене вони добре ставляться, а саме головне – повернути віру і попросити прощення у Бога. Як же мені заслужити прощення Бога за всі мої гріхи? І як наставити мати на шлях істинний, адже насправді я дуже за неї переживаю? Вона живе не зі мною і останнім часом ми з нею тільки лаялися.

Дорога Ксенія, почніть з себе. Тільки коли Ви благаючи Бога повернути Вам віру в Нього, коли Ваше життя буде життям воцерковлених християнки, Ви і самі зможете пробачити матір та іншим близьким допоможете примиритися і виправитися. Ходіть обов’язково щотижня в храм, сповідається і причащається, усередині моліться вдома, щодня читайте Євангеліє і духовну літературу, намагайтеся виконувати Божі заповіді і тоді Ваше життя і життя Ваших близьких зміниться в кращу, духовну сторону. І ще, постарайтеся не підозрювати матір у вбивстві батька, так як подібне підозра шкідливо для Вашої душі. Бережи Вас Господь!

Здрастуйте! Я мусульманка, завагітніла від християнина, здійснила великий гріх – зробила аборт. Хочу сповідатися в Храмі. Як мені поступити?

Шановна Олеся, якщо Ви були хрещені в дитинстві, тоді Ви можете сповідатися в храмі, тільки до покаяння у гріху аборту необхідно додати і покаяння у гріху відступу від християнства і прийняття ісламу. Якщо ж Ви не були хрещені, тоді сповідатися Ви можете лише після прийняття таїнства хрещення. Загалом, покаяння в храмі обов’язково передбачає Вашу віру згідно з вченням Православної Церкви і християнське хрещення. Бережи Вас Господь!

Здрастуйте! Я два роки в розлученні, зустрічаюся з чоловіком, який одружений. До цього я не знала його ситуацію, так як він шукав жінку для серйозних стосунків. І в нього, і в мене занадто багато чого в житті трапилося, з дружиною він вже давно не живе як чоловік із жінкою, будинок у них один, і тому вони разом в ньому проживають. У нього вже дорослі дочки, і всі вони знають, що він зустрічається зі мною. Піти до мене він не поспішає, каже, потрібно час. А я дуже переживаю, адже виходить, що я як би рушу його сім’ю, яка б вона не була. Намагалася його кинути, але він благає, щоб я цього не робила, щоб дала йому шанс, що зі мною він тільки жити почав і сенс життя з’явився. Він сам нехрещений, і коли ми з ним познайомилися, я молилася іконі Божої матері, немов Бог його мені послав. Я вирішила, що зроблю все щоб він прийшов до віри, і він сам говорить, що я йому допоможу в цьому. У нас з ним сильна духовна зв’язок, ми один одного відчуваємо, щоб не трапилося. Я не знаю, що мені робити. Ми любимо один одного, але те, що він одружений, дуже обтяжує мою душу. Я не хочу, щоб він здійснював необдуманий вчинок, і якщо вирішить залишитися зі мною, не шкодував про це. Йому вже 46 років, в його віці залишити будинок, побудований своїми руками, важко, я так думаю, він за нього тримається, адже там все йому рідне. І нехай з дружиною у них немає особистого життя і взаєморозуміння, та й вона намагалася влаштувати своє життя з іншим чоловіком, я все одно переживаю і всіляко намагаюся його переконати спробувати ще раз налагодити відносини з сім’єю. Він живе в іншому місті і ми бачимося по вихідних. З моменту нашого знайомства зі мною відбуваються різні дива, я була далека від церкви, хоч і хрещена, а тут стала ближче до неї, біля Хреста Животворного отримала зцілення, а привів мене до нього святий Серафим через мій сон. Там я обіцяла Господу, якщо все-таки нам судилося буде залишитися разом, моїм обов’язком буде привести його до віри. Зараз він майже вже згоден, ми домовилися сходити на бесіду до батюшки з приводу хрещення. А недавно, коли я в черговий раз проводжала його, мені привиділася Богородиця і її образ був дуже схожий з образом на іконі “Умиление”. Я зрозуміла, що знову святий Серафим щось хоче мені показати, адже це цій іконці він молився завжди. Незважаючи на те, що мій коханий чоловік нехрещений, я завжди кажу йому в дорогу “з Богом” і перехрещу на доріжку. Завжди з молитвою готую їжу, і якщо раніше тісто у мене не піднімалося ніколи, то тут все спирається і ладиться. Моє життя теж придбала сенс, ми немов допомагаємо один одному, адже завдяки йому я стала ближче до Бога. Але все-таки ми живемо в гріху. Може, не варто йому приймати рішення, нехай залишається на своєму місці, адже сім’я є сім’я, а з його дочкою ми навіть стали як подруги, це теж мене обтяжує, виходить, я – коханка її батька, її подруга … У них нехрещена вся родина, чи може це означати, що Бог намагається його душу врятувати через мене? А нещодавно і його донька стала цікавитися духовним життям, питати у мене. Як я можу тепер піти з його життя? Чи варто продовжувати йти до кінця, поки нас Господь не розсудить або зв’язок з одруженим чоловіком не повинна тривати? Але ж різні ситуації у людей, багато хто навіть живуть, не оформляючи офіційне розлучення. Як мені бути? Я бачу, що небеса прихильні до нас і дають нам час, щоб не зробити помилки в черговий раз. Я не знаю, чи правильно я поступаю, залишаючись з ним, чи має він право поміняти своє життя, чи маю я право чекати його і уповати на волю Господа? Спасибі!

Шановна Ольга, незважаючи на те, що цей зв’язок пробудила Вашу совість і Ви стали уважнішими у своєму духовному житті, Ви самі, тим не менше, розумієте гріховність Вашого способу життя. І поки Ваш коханець не визначиться зі своїм законним шлюбом, поки він не прийме рішення – або розлучитися і розписатися з Вами, або повернутися до дружини, Ви не можете бути спокійні. Я не закликаю Вас приймати якісь негайні рішення, але треба і не зволікати з певністю у ваших стосунках. Так, Ви праві, в житті бувають неоднозначні ситуації. Тому я прошу Вас звернутися за порадою до Вашого парафіяльний храм. В особистій бесіді священик зможе дати більш конкретну пораду, підтримати Вас духовно, спрямувати на рятівний шлях. Бережи Вас Господь!

Скажіть, будь ласка, чи можна католику відвідувати православну церкву, а православному католицьку? Наш знайомий православний батюшка сказав: “Приходьте і звертайтеся завжди, коли потрібно, адже ми – і православні, і католики – християни, адже і католики, і православні вірують в єдиного Спасителя Ісуса Христа, а це головне”. Батюшка він дуже хороший і чуйний, ми його знаємо більше 10 років, у нього є багато діток, недавно він поховав свою дружину, він смиренно переносить життєві скорботи, по-моєму, йому можна вірити.

Шановна Божена, треба відрізняти просто спілкування і спілкування євхаристійне. Спілкування між католиками і православними, звичайно, не заборонено, серед моїх близьких знайомих є католики. Природно, що я молюся про них. Зовсім інша справа – спільне причастя. Це, звичайно, неприпустимо. Але ж Причастя – головне, заради чого ми збираємося в храмі. Важливо бачити не тільки те, що нас об’єднує, а й ті відмінності, які існують між православ’ям та католицтвом. Тільки розуміючи цю різницю, можна бути по-справжньому близькими. Це близькість людей, які мають одну основу – Євангеліє і майже тисячу років єдності, а потім розлучити внаслідок канонічних і догматичних розбіжностей.

Здрастуйте! Скажіть, будь ласка, пам’ять Бога величезна, але обмежена, або вона нескінченна?

Шановна Юліє, Бог не обмежений в Своїх властивостях ніякими рамками. Детальніше Ви можете дізнатись про Бога з нашого відеокурсу: http://zakonbozhiy.ru/Arhiv/?cid=2&id=4, http://zakonbozhiy.ru/Zakon_Bozhij/Chast_1_O_vere_i_zhizni_hristianskoj/O_Boge/ і далі. Бережи Вас Господь!

Скажіть, будь ласка, чи можна замовляти сорокоуст, подавати записки на літургію за хрещеного, але не віруючої людини, вороже відноситься до християнства і до Церкви? Як можна йому допомогти, як правильно за нього молитися?

Дорога Юлія, молитися про загублену, звичайно, можна і навіть потрібно. Так що немає ніяких перешкод як для особистої молитви про таку людину, так і для поминання його за богослужінням.