Засилля тролів обясняется просто – черговий стокгольмської передріздвяної прогулянкою. Особлива атмосфера цього періоду – хороший привід розвіятися з друзями в невеликому морському круїзі. Ми, правда, привезли з собою в Стокгольм жвавий фінляндський морозець, який укупі з високою вологістю не дозволив нам дуже вже розслабитися на пішохідному маршруті по старовинним кварталам. Але місто тим не менше встиг обдарувати нас своїм особливим нордичним чарівністю.
Панорамні види на місто відкриваються з оглядових майданчиків на краю скелястого обриву району Седермальм, на які можна піднятися по крутих трапах прямо від терміналу, в якому швартуються пороми Вікінг Лайн.
Тут знаходяться одні з найстаріших кварталів, з яких починався Стокгольм.
У затишному дитячому садку малеча готувала різдвяні подарунки та прикраси.
Пам’ятаю, як весною в парку навколо Катерининської церкви копошилися серед лілових крокусів діловиті шпаки. На цей раз все здавалося зачарувала крижаним подихом Снігової королеви.
Зимове тихий ранок. Димок із труб. Морозне повітря зухвало хапає за ніс. Напевно, теж витівки тролів.
Спускаємося в Старе місто (Гамла Стан).
До полудня до королівського палацу стікається народ, щоб подивитися на зміну караулу. Королівські гвардійці – браві хлопці і дівчата (дівчат серед них дуже багато). Влітку їх форма набагато яскравіше – шоломи, плюмаж. У такі морози вони схожі скоріше на сторожів у сибірських складів у кожушку й валянках. Не позаздриш. Щоб не замерзнути вартовим дозволено рухатися, але не протоптав як попало, а маршовим кроком і з правильними розворотами.
“Від Потьомкіна до шведу”. Ну, тобто саме тут вже не насварився, звичайно. Нема чого. Однак, пробирає раптом дивне почуття. Це саме серце і оплот колись найпотужнішого супротивника Росії на північно-західному геополітичному театрі. Помислити тільки: більше двох десятків військових конфліктів за період з 1142 по 1809 рік! Вони перераховані ТУТ. Тепер все так мирно і славно. І не приходить в голову якось особливо цінувати цей мир і благоденство. Рутинно, трохи містечково – в музеї пилові експонати, в крамничці сентиментальні набори з пасторальної парою – крон-принцесою і її чоловіком з простих смертних.
Гвардійці рівняють каре під гучним окрики командирів. У спостерігають роззяв холонуть ноги, але ніхто не розходиться. Тому що у всьому цьому щось є. Ехо реальної історії, нерозривному нитки традиції. Спадкоємство, не ряджених.
На середньовічної площі останні дні доживає різдвяний ярмарок. Гаряче вино, прянощі, особливий хліб, оленина і сири. І атмосфера.
Для очищення дахів від снігу й бурульок вулички перекриваються. Внизу стоїть черговий зі свистком. “Туди не ходи – сніг сам знаєш куди потрапить …”
Вулички одна вже інший. Особливо тісно упакованим в теплі светри і куртки туристам. Але нічого, протискуватися. Тому як не обідали. На користь вечері на паромі.
Крім тролів зустрічаються милі панянки.
І солідні джентльмени з люльками.
Драматичне зимове сонце не гріє. Тому не вибравши повністю відпущений час, повертаємося на пором, щоб погрітися в сауні. За ілюмінатором в парильні – по-арктичних обледенілі леєри вздовж борту.
Стає шкода, що прогулянка була такою недовгою. Стокгольма знову буде трошки не вистачати …
