Жорстка замальовка. Видать, я так і не подорослішав.
Дзвонить мені дура. Кругла. Справа в тому, що у ній на тлі любовної драми було шлункова кровотеча. Блювати червоною кров’ю. Живе в півтора годинах їзди від мене. Однак вірить, що я силою думки можу її вилікувати. На мою пропозицію викликати швидку відповідала, що її мама збожеволіє, якщо її поведуть до лікарні. Неважливо.
Сьогодні дзвонить. Побачивши її номер, у мене до неподобства викривляється летсо, телефон простягається пацієнтці з проханням: “Скажи, що я раптово помер”. Пацієнтка так і говорить … Результат перший. Через 2 хвилини я, зглянувшись над нею, беру і набираю її. у відповідь – дикі крики радості, що я живий, клятви про те, що їй сказали, що я помер. Я відмовляюся від цього, кажу, що сидів удома, поряд нікого не було, на телефоні був без відповіді її дзвінок. Гаразд, хрін би з нею. Тепер у ній інша поблема, у неї, походу, пневмонія і їй терміново потрібна консультація. Кажу, щоб викликала швидку. Вмовляю
Через секунду дзвонить поблизу друг:
-Оганес?
-Так, рідний, привіт.
-ТИ ДЕ????
-Е-е-е-е … М-м-м-м …
-Мені сказали, що ти помер.
Ну не тобто чи твАю матір?
Іду в сухий відмову:
-Хто сказав?
-Лена написала СМСку, що ти помер …
-Та вона мені то ж сама сказала … У неї вже галюцинації пішли. Вона божевільна …
-Ага …
Я дуже поганий, так? Мені чесно соромно.