Захотілося че ркнуть парочку строчок. Хоча б для того, щоб ЖЖшка на мене не ображався. А то зовсім закинула. Не те, щоб не хотілося писати, просто не було про що. Ну а зараз поки є думки, хочеться їх небагато зафіксувати.
Поки ще яскравий спогад номер один. Я перший раз працювала у виборчій комісії виборів президента. Ну а судячи з політичної ситуації в країні, шабашок таких підвернеться ще чимало. І хоча б це радує. Але запам’яталися мені зовсім не вибори, а скажімо так, контингент людей, які зібралися під одним дахом на добу.
Отже, голова. Дуже чарівна жінка років тридцяти п’яти. Струнка, висока з прямою спиною. У неї довгі пальці і дуже біла шкіра. Бордового кольору волосся і та стрижка, як у дівчини Маші з Пітер ФМ, тільки є ще чубчик. Добрі блакитні очі і трохи довгий тонкий ніс. Але він її зовсім не псує. Вона була витриманість і ввічлива. У неї спокійний погляд. Вона дуже схожа на мою хрещену. Напевно носом і стрижкою.
Тітка, яка виконувала посаду секретаря. Повненька, метушлива особа. У неї були темно-русяве волосся, кучерява гривка, яка робила її схожою на школярку. А, може це робота наклала такий відбиток “школьності”? Вона працює вчителем у школі. У неї були веселі карі очі, які періодично ставали трохи хитрими, трохи зухвалими. Все залежало від того, з ким вона спілкується в цей момент. Вона була організатором кількох “застіль” під час роботи: від нешкідливих перекусів з бутербродами з ковбасою, до масового гуляння з копченими курками і пляшками горілки, в останньому з яких я воліла не брати участь. (Не те, щоб погано ставилася до горілки і курка – просто пити в компанії малознайомих людей – не для мене).
Була ще одна бабуся. Яка любила розповідати історії. І адже за численними розповідями, не сидить одна вдома, щоб так занудьгувати по спілкуванню з людьми, але в цей день з неї неначе витягнули пробку. Я не змогла фізично запам’ятати всі її історії з життя, але їх всіх об’єднувало одне – бабуся скаржилася на сучасну олодежь, говорила, як її лякають хамські та зухвалі витівки підлітків. У теж час це не заважало їй весь час вплутуватися в конфлікти і періодично бути надісланій. Смішна старушенція. Вона любить новини, але весь час плутає фейси політиків з їх промовами. І завжди просила зробити телек, що показує новини, голосніше й наказувала всім заткнути свої роти і дати їй можливість слухати гіперважние звістки. У неї була смішна зачіска, як у горобця, у якого після дощу пір’я стирчать в різні боки. А ще вона повідала, що для отримання прав зараз, коли просять довідку від усіх лікарів про фізичне здоров’я, “вирішення цього питання” коштує 150 українських тугриків.
Ще запам’яталася мені одна жінка, віку якої не зможу назвати навіть приблизно. Бувають такі люди, коли до прикладу, орієнтуєшся на стан шкіри або зачіску, а от очі і погляд суперечать цим враженням. Вона з таких. Хороший макіяж (зі смаком, а не безглузде міщанство), м’які і блискучі волосся, злегка зів’яла шкіра і досить веселі і живі очі. У вільний час вона читала книгу. Я підгледіла назву, це була книга Ніцще “Як говорив Заратустра”. Я не витримала і запитала її думку про цю книгу. Її манера говорити була настільки привабливою, що не здалося, що вона чимось схожа на мою маму. Може невеликим зростанням, а може добротою.
Були ще якісь люди, але мені нічого про них сказати. Це була спроба написання літературного портрета. Не знаю, наскільки вдало, але, чорт забирай, мені так подобається описувати людей, згадувати найдрібніші деталі, які чомусь мене зачепили. Буду надалі це робити.
Напередодні 17го числа дивилася ільм “День виборів”. Нереально позитивний і безтурботний. Ну і, природно, трек Сергія Шнурова по кандидатів-підар в тему. =)))
Робіть правильні вибори і живіть своїм розумом (друга частина – улюблена фраза).