Ользі Миколаївні знадобився девайс, здатний програвати звичайні аудіо ж касети. Ну, треба, так треба. Заглянули по дорозі в торговий центр, приголомшили запитом консультанта, він нас підвів до вітрини, ось, грит, вибирайте. Вирішили взяти шарманку невелику, яка і сі-ді хаває (в тому числі MP-3), і радіо ловить, і-бля!-USB-порт має, ну, і, зрозуміло, деку касетну.
На видачі стоять доброзичливі прищаві юнаки років вісімнадцять. Такі собі Шелдон Купер по частині конституції і божевілля в очах. Один з них прітараніл з вітрини наш диво-агрегат і почав його перевіряти. З сі-ді він впорався хвацько. І кришку відкрив, і диск вставив, і навіть кнопки “плей” та “волюмо” нормально так натиснув. А далі я його попросив перевірити касетну деку. І почався атракціон. Касетоприймач він знайшов і навіть касету вставив правильно. Потім завис. Потім натиснув кнопку “плей” на панелі керування сі-ді. Вечір перестав бути томним, я в передчутті веселощів промовчав. З динаміків пролунав чистий цифровий звук з компакт-диска. Хлопець у паніці натиснув стоп. Подивився на агрегат. Потім натиснув перемотування назад знову ж на панелі управління сі-ді.
-Скільки років-то тобі, отрок? – Єлейно запитав я
-18-відповідає
Ага … Зрозуміло. Показую йому на кнопки управління касетною декою.
-Ось сюди ткнути, буде фокус
Хлопець ткнув. Слухняний. Буде хорошим менеджером напевно. Звук не йшов
-Перемотати плівку треба-кажу-Пам’ятаєш пісню, “На нашому касетник скінчилася плівка-мотай”?
Хлопець повисіла трохи і натиснув кнопку перемикання треків на … пральна! – на панелі керування сі-ді.
-Ти-Грю-такими штуками і не користувався видать?
-У дитинстві було че-то-червоніє отрок
Загалом, в кінці кінців, я сам все перемотав, включив, і коли з динаміків полився такий недосконалий, але такий рідний аналоговий звук, мало не розплакався …