Коли любиш дівчину, починаєш картати себе за секунди, що не подивився в той бік, і не побачивши її у всій красі, а потім гадати, вона це, чи не вона, стоїть до тебе спиною, йде туди, куди вона зазвичай ходить, і силует, і зачіска її, починаєш допрацьовувати її образ, до повного гештальта, знову занурюючись у вир спогадів, і все ж, хоч це бажання, її побачити, і могло довести тебе до ілюзії, віриш, це була вона. Не знаю, наскільки егоїстично бажати розірвання її союзу, але він, у неї просто є, як є у неї валізу, а хто її буде любити так само сильно як я?

Ти, прекрасна, і погляд твій кращий ніж
Гарем дівиць, у володіння в мене.
Ти в серці в смутку, і в захваті Ти,
Ти там завжди, і будеш ти навік
Ти там, але не зі мною, на жаль.
Ах як хотів би бути з тобою я, навік
Одна така Ти, і немає таких, шукай хоч вічність
Хоч в космосі шукай, хоч в світі тому, иль цьому
Не знайти такої краси душі, й розуму краси, як у тебе
Богиня ти, иль красується ти пташка, що дарує світло
Неважливо, бути з тобою, завжди, хоча б століття, на цій грішній
Важливіше для мене, Ти краще за всіх, Подякуй, що живеш
Адже без тебе, не бути і мені тут щастя, споглядати,
Мріяти, що все ж будемо вмести ми з тобою, хоч би повік.
Для неї.