Пісню “Вздовж по Пітерської” моє покоління пам’ятає, мабуть, тільки в одному виконанні – у фільмі “Приходьте завтра” Фрося Бурлакова співала її, танцюючи за роялем навприсядки і луплять по інструменту кулаком. Вчора звідкись із запилених антресолей пам’яті сплив перший куплет:

Вздовж по Пітерської, по Тверській-Ямській,
За Тверській-Ямській, так, з дзвіночком,
Їде миленький, сам на трієчку!
Їде панотець під поддевочке.

Якщо спробувати перетягнути дію пісні в наш час, то вийде приблизно наступне.
Пітерська – це дорога на Пітер, як я розумію. Тобто – Ленінградське шосе. А Тверська-Ямська – це продовження Ленінградки, вулиця, яку сьогодні найчастіше звуть просто Тверській. Значить, миленький їде звідкись з області в центр. Попутно долаючи кілометри пробок і матюкаючи блондинок в «Пежо». Довго їде, години півтори – з досвіду знаю.
Читаємо далі – «… з дзвіночком». А, ось воно що! Ніфіга не довго, досить швидко їде. Десь я читав, що дзвіночки в старовину прирівнювалися до мигалками – кожен хотів собі їх повісити. Довелося указ видавати – мигалками .. тобто тьху, дзвіночки, покладені тільки «государевим людям». Так що миленький їде, розганяючи інших учасників руху «проблисковим маячком синього кольору», сиреною та крякалкой.
А на чому їде? «Сам на трієчку» – ну, раз сам, значить персонального водія йому не належить. А «трійка» – це або третя «Mazda», або BMW третьої серії. Нормально. Не «Майбах», звичайно, але і не «Деу Матіз».
Їде панотець, як випливає з тексту, «під поддевочке». Не хочеться думати, що це кобура, будемо вважати, що поддевочкой тут названий пристойний діловий костюм.
І, до речі, слово «миленький» тут теж вельми до місця. Дуже схожим словом – я б сказав, прямим нащадком «миленького» – всі інші учасники руху називають таких ось з трієчку, поддевочкамі і дзвіночками. А також працівників автомобільної інспекції та футбольних арбітрів.