Як то непомітно пройшов марш мільйонів 12 червня.

Ні затримань, ні зведень по “блакитному ящику”, ні бурхливого обговорення в ЖЖ.

Через це мені вперше довелося шукати яндексом новини про цей самий марш мільйонів.

На поточний момент я так і не зрозумів, чи пройшов він і чого вирішили.

Піди знову “за чесні вибори” сподіваються, хоча давно вже пора сказати “Геть, Путін”.

Брати участь в таких мітингах можна не стільки з любові до опозиції, скільки з ненависті до Путіна.

До речі, в Белорашке та ж сама картина – опозиція безпорадна. Це вам не “арабська весна” – менш грамотні технічно араби змогли за допомогою інтернету самоорганізуватися, набратися сміливості і вийти на площі. А ось толерантні білоруси і просунуті москвачі не змогли.

Коротше, я так розумію, градус невдоволення владою міцнішає разом з градусом маразму цієї самої влади. Прийняття нового закону про виступи, саме по собі перетворилося на фарс, як і зміст цього закону, що суперечить Конституції – це прояві Альцгеймера у ПЖіВ.

Забавно, що першими жертвами закону виявилися бійці подушками. Ну що ж, раз штрафи великі, у них буде мотивація не оплачувати штрафи, а скинутися на адвокатів, які дотащат цю справу до Конституційного суду, де воно розвалиться, бо хуйню придумали Медвепути, саму що ні на є. Забавно, що Путін сказав, що наш закон аналогічний західним, а адже на Заході битися подушками можна. І штраф за пошкодження газону ніяк не пов’язаний з тим, ким він був пошкоджений – алкашом або політичним. Маразм міцнішає в Рашке! Бугога.

Ось тут Путена похвалити можна. Лукашенко не додумався штрафувати за мітинги. А то ж останнє бажання би витравив з опозиціонерів. Наклали б штрафи, продали б у їх рахунок квартири, виселелілі б у ліси – дивишся і партизанів побільше б стало.