В одній з доповідей А.А. Коростельової (мова йде про фатальні невдачі в перекладі комунікативної складової діалогів) зустрічається цікаве зауваження (при цьому Ганна Олександрівна посилається на ціле дослідження своєї старшої наставниці, присвячене двом згаданим междометиям в російській мові):

Другим «збоєм» на комунікативному рівні виявляється переклад англійського God як боже (бажання дистанціюватися від небенефактівной ситуації). Оскільки мова йде про загибель брата Лілі, російським глядачем тут підсвідомо очікується господи, маркується включеність об’єкта мови в особисту сферу мовця.

І то правда: вигук боже працює як видаляє, що виключає (символічна / несвідома молитва про позбавлення від чогось), вигук господи працює як наближає, що включає (символічна / несвідома молитва про спасіння чогось).

Навіть у майже ідентичних, здавалося б, конструкціях відтінки будуть різні:

Боже, та що ж це таке! (Боже, збав мене від цього – акцент на відштовхуванні від поганого).

Господи, та що ж це таке! (Господи, спаси мене і всіх / все поруч зі мною від поганого – акцент на стражданні й жалі, на жалості до себе і до близького).