Рік почався зі сварки з Моїм Пупсик. Три дні я жила без нього і зробила для себе деякі висновки. Ну і нехай він спілкується з ким хоче, а я, що, не цікава іншим чоловікам? Цікава. Я не крокодил, не дура, у мене гарний голос. Коли я жила у подруги, то списалася з одним чолом, який зі мною хотів спілкуватися і проговорився з ним всю ніч. Що я тоді зрозуміла? Та те, що бувають цікаві люди і я можу робити все, що хочу, а не тільки ходити на повідку у Пупсик.

Чол цікавий, не дурний, мого віку … просто, не помітила, як з ним всю ніч проообщалась. Була вбита, засмучена, а потім у мене піднявся настрій і прокинулася любов до життя, про яку я забула чому-то. Сварка відбулася, я повернулася до пупсик, а з чолом більше не балакаю, але дуже вдячна йому за повернуту мені любов до життя.

Через тиждень я посварилася з тією своєю подругою. З-за нісенітниці, але зараз я розумію, що вона мені не так і потрібна була. Я можу і без неї, мені по-справжньому добре і не треба з нею возитися. Вчора мені писала її подруга, з якою я практично, не спілкуюся. “Як справи?” … “Так на роботі сиджу, працюю, нісенітницю всяку дивлюся паралельно” і вся така непренужденно бесіда, без згадки про моєї колишньої подруги. Я дала їй зрозуміти, що зараз на позитиві і мені дуже добре. А що я повинна була зробити? Розплакатися? Почати скаржитися, що мені погано без коханої подруги? Не повинна я цього говорити, потомучто це неправда. Є нейтральні теми для болтавні, не менш приємні, ніж про моєї колишньої подруги.

З чого це вона мені написала? От раніше не писала першої, а тепер взяла і стала писати?