Сьогодні з chernobelka у нас вийшло формене “йшов у кімнату потрапив в іншу” )
Збиралися ми сходити в Гірський музей Санкт-Петербурзького державного гірничого інституту, але не склалося – виявилося, що на тижні музей працює тільки для організованих груп і тільки за попереднім записом. Просто так туди потрапити можна в суботу, та й то якщо пощастить – треба ще потрапити в двадцять щасливчиків, які потрапили в екскурсійну групу. Дивно система, але вже нічого не поробиш. Мабуть, будемо потім пробувати
А сьогодні нам терміновим порядком довелося придумувати, чим би ще себе зайняти. Втім, придумали ми швидко і відправилися в Музей історії фотографії. Незважаючи на те, що пропозиція виходила не від мене, для мене воно виявилося вигідно подвійно. По-перше, по дорозі в музей у мене з’явилася можливість заскочити додому, щоб переодягнути чоботи – мої улюблені чоботи раптом вирішили, що вони і калюжі несумісні (цікаво, що в минулому році таких сюрпризів вони мені не підносили). А, по-друге, я в цей музей вже давно хотіла сходити – ще влітку натрапила на нього, коли гуляла по Петроградке.
Так, ще можна додати й третій пункт – завдяки Музею історії фотографії я дізналася про існування Музею петербурзького авангарду (Будинок Матюшина). Треба буде потім при нагоді і туди навідатися
Але повернемося до Музею історії фотографії. На жаль, техніка в ньому зараз не представлена ​​- вона буде виставлена ​​на початку лютого. Але зате можна побувати на виставці “Торжество імітації. Із японської фотографії періоду Мейдзі (1868-1911)”. Виставка невелика, але досить цікава, а вхід на неї безкоштовний. Детально про неї можна почитати тут.
Від себе лише скажу, що мені виставка сподобалася. Навіть притому, що я не шанувальник Японії. Особливо мені було цікаво розглядати одяг і взуття. І ще я для себе зробила відкриття – у японок, виявляється, груди за формою дещо відрізняється від грудей європейок. От уже ніколи б не подумала
Під катом трохи фотографій. Деталі там не розглянути, але загальне враження скласти можна