Не шкодую, не кличу, не плачу
Сергій Єсенін і Дмитро Биков,
викладає Михайло Єфремов
відеоверсія на сайті F5

Не шкодую, не кличу, не плачу,
Не веду війни за більшість.
Скоро я останній рік розтрачу
Царственого терміну свого.

Але ж життя не скінчиться на цьому!
Думаю, трохи згодом
Можна громадянином стати. Поетом.
Можна – коментатором «Дощу».

У Сколково розповідати студентам –
Хоч про незалежність суду …
Я адже був колись президентом.
Думаю, мене візьмуть туди.

Можна і в баталіях журнальних
Дати повправлятися голоском б …
Я тепер скупіше став на словах.
А коли я, втім, був не скупий?

Що я зробив, власне, такого?
Чим відзначений наш напіврозпад?
Випустив Бичкова? Зняв Лужкова?
Моду ввів на твіттер і Айпад?

Я й сам не пам’ятаю, що там було –
За великим рахунком все одно:
Чи то техогляд для педофіла,
Те ль кастрацію за казино …

Родина не дуже помічала
Ці фішки у власному будинку.
Все ж знали з самого початку,
Для чого я потрібен і кому.

Все пройшло. Куди, скажи на милість?
Мало що залишилося за душею.
Може, мені дійсно приснилося
Те, що я колись був великий?

Немає відповіді моєму незнання.
Ось і згадую, як у сні:
Я ль скакав весняної гучній ранню
Або хто інший скакав на мені?