Історія без ідеології – дитяча наука. Як приклад – чи може існувати хімія без періодичної системи? Чи може вчений-хімік займатися наукою, не беручи до відома дані, одержувані за допомогою цієї системи (грубо кажучи – таблиці)? Так, може, чому б і ні. Жили ж якось хіміки ще 150 років тому без відкриття Менделєєва!

Так само і з історією. Звичайно, історики можуть працювати і без застосування ідеології. Але при цьому у них будуть і результати – на рівні 150-річної давності. Карамзін, Соловйов. Все! Далі вже починається ера сучасної історії, в якій ідеологія є найважливішим інструментом.

Як приклад: Грушевський. Блискучий історик, на голову сильніше Соловйова, Ключевського, Костомарова або Іловайського. Але накосячілі при цьому – незміряно. Чому накосячілі? Та тому що увірував у свою теорію походження українського етносу починаючи з 5-6 століття і вже від цього і танцював далі.

Погано, так? Та ні – добре як раз! Якби не ця його ідеологія, якою він користувався як дієвим інструментом, не було б і його прекрасних наукових робіт! Було б сумне гівно в стилі Соловйова, не більше того.

Оптичний інструмент може мати деяку область, в якій дає нечітке зображення. 2-3% ми бачимо досить погано. Зате решта 97-98% – дуже чітко. Так само і з ідеологією.

Якщо вчений-історик використовує ідеологію, як інструмент, то вона дає аберацію в деякій цілком певній галузі. Зате допомагає максимально чітко висвітлити і відобразити все інше. У Грушевського є косяки, зате все інше він висвітлив відмінно. У Карамзіна і Соловйова немає ідеології, немає і явних аберацій. Зате немає у них і чіткого бачення, у них все 100% історичної картини – однаково сумні і сірки